Бачимо, як наше суспільство захлинається від брехні і зрадництва. Особливо концентровано ця гримуча суміш вирує в коридорах і кабінетах влади. Вибори достойників – найкрасномовніший показник. Це, передовсім, активне перебігання з партії в партію, підкладання босами «своїх яєць в інші кошики», отже, «трояни» в таборах конкурентів. І всі, звісно, обіцяють.
Що рухає фігурантами?
Кар’єризм і користолюбство, зокрема, банальне прагнення зрадницьким голосуванням підстелити шлях чоловіку до великої посади. А чим пояснити фінт іншої особи – несподівану переорієнтацію на іншопартійців, бо виникло бажання співпрацювати з людьми, «з якими ходила в садочок»? Є зовсім дикі приклади – людину буцали ногами, лишили роботи, виваляли у бруді, а вона, зрештою, прислужується кривдникам.
Буяє некомпетентність, скажімо, певних кандидатів заводить у нетрі незнання місцевих реалій. Є, зрозуміло, певна кількість порядних людей, яким «за Вітчизну образливо» і вони прагнуть очистити каламуть.
Але я про Іуд.
На що вони розраховують і що отримують? Попередньо зазначу, що деяким людям, які пережили біль зради на власній шкурі, дуже складно зрозуміти, чому люди взагалі зраджують 
один одного, чому вони чинять з іншими так, як не хотіли б, щоб вчинили з ними. З іншого боку, ті люди, які самі когось зрадили, часом шукають виправдання своєму зрадницькому вчинку і, як правило, знаходять його.
Хоча, зраджуючи інших, ми часто зраджуємо самих себе! Зрада може призвести до безлічі негативних наслідків, з якими потім не завжди і не всім вдається впоратися. Тому коли хтось когось зраджує, він чинить велике зло.
ЧОМУ ЛЮДИ ЗРАДЖУЮТЬ?
Через егоїзм.
Егоїст у будь-який момент може зрадити будь-кого. Деякі люди, задля власної вигоди, навіть найменшої, готові на все, вони не зупиняються ні перед чим, коли прагнуть задовольнити свої бажання, і тому можуть обдурити будь-кого, навіть найближчих людей, заради себе і своїх інтересів.
Із слабкості.
Слабкі, у всіх сенсах цього слова, люди схильні до зради. Відсутність сили волі, слабкий характер, низький рівень інтелектуального розвитку, духовна і моральна злиденність, через все це людина легко може зважитися на зраду, щоб вирішити якісь свої проблеми або здійснити якісь свої бажання за рахунок інших людей. Слабкі люди шукають легкі рішення складних проблем, тому зраджувати їм простіше, ніж не зраджувати.
Мотиватором зрадництва є кар’єризм, жага вигоди, заздрість, які знову ж ґрунтуються на егоїзмі і слабкості, живляться ними.
Що в підсумку отримує зрадник? Часто з ним ніхто не хоче мати справи. Його політична кар’єра йде нанівець. Що ще? Я передивився висловлювання великих і відомих людей, і ось яка виходить картина.
● «Першими зрадники продають себе самих». Плутарх
● «Він продав усіх, хто його купував». Ходячий відгук про Талейрана
● «Люблю зраду, але ненавиджу зрадників». Гай Юлій Цезар
● «Розпродаж друзів – не ознака банкрутства, а ознака кар’єри». Леопольд Новак
● «Що може бути принизливішим для зрадника, ніж усвідомлення того, що його зрадою не зуміли, як слід скористатися». Фазіль Іскандер
● «Часи змінюються. Тепер за ті ж гроші Іуда цілує тридцятьох людей». Михайло Туровський
Підсумую.
Зраду складно кваліфіковано оцінити, бо її наслідки завжди дорожчі, ніж оплачена ціна. Тому зрадники завжди зі збитками. І останнє. Чому «засланих козачків» не завжди годні розпізнають нові соратники? Свої не бачать своїх?.. Чи це від глупоти?
Володимир Коскін
