Мені моя мати звоне.
«Я оце рішила шо нічо на новий год готовить не буду. Чо його ото наготовлять? Нікого не буде. То я зварила холодець, катлєт зроблю, манників, ковбаски, сільодку під шубой, ше торт є і всьо. Нічо не готовитиму. А ти там шо готовиш?»
— Мала еклерів просила, то спечу.
— А салат?
— А нафіга?!
— А шо ж ви їсти будете на новий год?
— Сир, фрукти, холодне м’ясо, еклери.
— Боже, у вас там все покончалося.
— Та ні, все є.
— Так а чо ти не приготовиш?
— А хто його їстиме!
— Отоще, в них магазін під носом, а на новий год і їсти нічого. Шампанське хоть купили?
— Ні, в нас якесь вино стоїть одкрите, я не п’ю, а Рома як схоче.
— Якось не по-людськи воно у вас вєчно. Хоть про діда Мороза малій не розказуй.
Мала фоном:
— Дід Мороз — це тато, а святий Миколай приніс цукерки для діатезу і шоб попа злиплася.
Татуся Бо
