«Галю, у вас теж в квартирі +20?!» — з непідробним трагізмом у голосі запитала моя сусідка зверху, з якою ніс-в-ніс зіткнулись біля ліфту.
«Ееее… ні, у мене +22», — сказала я і побачила в очах своєї сусідки щире обурення і протест…
Я зрозуміла, що потрібно терміново відновлювати добросусідські стосунки, а тому запопадливо і швидко почала пояснювати: «Розумієте, ми ж утеплили зовнішній фасад по всьому периметру квартири ще чотири роки тому, а потім – поставили потрійні вакуумі склопакети, а потім – поміняли старі чавунні батареї на нові італійські. ТОМУ у нас зараз більш-менш»…
Мені дуже хотілося завершити свій спіч питанням: «Ви не ображаєтесь на мене за мої +22??»
Але я промовчала.
Бо я знаю, що вона образиться. Все-рівно!
Це проклятий совок. Ображатися на тих, кому краще, не зробивши абсолютно нічого для того, аби краще стало й тобі самій.
Галя Плачинда
