Здається, 1975 року цю нагороду отримує авторський колектив художнього фільму «До останньої хвилини», зокрема і сценарист Володимир Бєляєв.
Фільм — міфологія життя і смерті Ярослава Галана (його геть соцреалістичний кінообраз відтворив російський актор Владислав Дворжецький).
Усе за чітким приписом НКВС-МДБ-КДБ: полум’яний публіцст-комуніст, «плювач на папу» гине від сокири «підлих наймитів фашизму, убивць-українських буржуазних націоналістів»…
Насправді ж до смерті Галана мав прямий стосунок… автор сценарію В.Бєляєв, високопоставлений енкаведист. Кажуть, банальна історія: Галан застав Бєляєва у своїй квартирі, зі своєю ж таки жоною. Що там сталося – «туман долиною», але гарячий мачо Бєляєв зі свого табельного пістолета поставив наскрізну крапку у сій чоловічій розмові. Вкоротив Галанові віку.
Сокиру і націоналістів прилампічили потім, за «сценарієм» коршунів Лаврентія. Намісивши під цим кривавим соусом у сталінські катівні й ГУЛАГи огром Богу душу винного народу, зокрема львівського студентства.
А Бєляєв став ледь не офіційним богомазом-біографом «полум’яного Галана». Галанознаєм у цивільному. І до іконостасу «бойових» орденів-медальок та знака лауреата Сталінської премії дочепив медаль Шевченківського лаурета.
Валерій Ясиновський
