Боюся, що ця тема вже набридла, але все ж. Аби ефективно боротися з якимсь явищем треба знати його природу. З чим ми маємо справу? Що таке отой «рашизм»? Моя особиста думка. На фото — Росія зразка 1918 року на чолі з більшовиками. Негідниками, які грали на наймерзенніших, найнизинніших навіть не почуттях — інстинктах люмпена. Який прагнув одного: грабувати. Будь-кого. Гвалтувати. Бо має силу. Є гвинтівка — вона матінка-годувальниця. Знімай чоботи, буржуй!
Я не перебільшую. Якось революційні кавалеристи товариша Будьонного зняли шубу з “Всеросійського старости Михайла Калініна”, а самого формально першого керівника радянської Росії поставили до стінки. Бо буржуй — диви яку шубу має. До слова, сам більшовицький вождь ту шубу у Зимовому палаці роздобув. Добре, що вчасно сам Будьонний нагодився, відбив у пролетарських люмпенів голову ВЦВК. Що характерно, шубу йому так і не повернули…
У Армавірі було виловлено понад 60 красивих жінок та дівчаток з “буржуйського” середовища, які потім піддавалися ґвалтуванням відповідно до “ордерів”, що їх усім охочим люмпенам видавали в комендатурі міста. Тіло учениці 5 класу місцевої гімназії зі слідами нелюдських тортур було виявлено у річці Кубань. Було встановлено, що вона піддавалося груповим ґвалтуванням протягом двох тижнів.
Нічого із новітньої історії не нагадує?
В окупованому більшовицькими ордами Києві 25 січня 1918 року “революційною” п’яною матроснею та солдатнею було вбито митрополита Київського і Галицького Володимира (Богоявленського). В нього стріляли розривними кулями, його рубали шашками та кололи багнетами, а потім пограбували мертве тіло, розіпхавши по революційних кишенях усе цінне.
Якось згадується одразу фото мертвого “денацифікатора”, яке обійшло світ — з перснями, сережками та награбованими доларами на брудній тільняшці. Вони так у 1918 році чинили не з політичних мотивів. Більшість з них про Леніна, Троцького, Сталіна, Калініна ніколи не чули. Вони так чинили, бо мали гвинтівки та шашки. Бо МОГЛИ. Їм дуже подобалося гасло “Грабь награбленное”, що його вигадали більшовицькі пройдисвіти. Тому: “А ну, очкарик, стій! Давай сюди годинника”. А більшовикам користь — цілі натовпи таких моральних потвор стали тим ломом, проти якого не було прийому. Насильники та мародери допомогли спочатку захопити, а потім утримати владу.
Подивіться на фото. Це бійці т. з. “продзагонів”, тобто банд грабителів, убивць та насильників, якимх більшовики відправляли вилучати у мужиків “надлишки” зерна, тобто просто забирати безкоштовно те, що інші виростили у поті чола свого. Тому що ці люмпени працювати не хотіли, але кушать прагнули якомога більше. Подивіться на ці не спотворені інтелектом благородні одухотворені обличчя на фото. Зразу відчувається зайва хромосома, правда?
І зараз та сама картина. Спитай у пересічного “денацифікатора” хто очолює “нацистський” парламент України й будеш посланий далеко й без хліба. Вони не знають хто такий Ленкавський і хто такий Ребет; хто такий Яценюк і хто така Федіна. Вони повсякчас згадують молдовське місто Бендери — не важливо. Вони не знають, які посади обіймав Гітлер, які Гіммлер, які Герінг, а які Борман. Борцям з нацизмом знання історії лише шкодить. Головне так гарно грабуються шуби, чоботи, годинники, персні, унітази, міксери та енергозбережні лампочки. Під примовляння “Я с бендерами борюсь”.
Тому коли один з “денацифікаторів” (дані радіоперехоплення) почав розповідати батькові баєчку про “долг перед родиной”, який він буцімто виконує в Україні, той попросив не триндіти. “Какое нах…й “За родину – за сталина?” Ты там, давай, разбирай “мерседесы” и “лексусы” – у них запчасти самые дорогие”.
Більшість українців це досі дивує й обурює. Мене — ні. Мене й рік тому це не дивувало і не обурювало. Бо я бачив їх ще у 2014-му у Луганську. Ні, не “ихтамнетов” і навіть не “казачков” з Ростова – до тих потрапити – дорога в один кінець була. Місцевих “апалченцев”. Один у нашому будинку жив. Його дружина, гуляючи з іншими мамочками у дворі, похвалилася: “А мій тиждень на блокпосту постояв і “Шкоду” у “квіткарів” віджав. Себто у торговців квітами. “Грабь награбленное”; “Отнять и поделить”. Який там “Русский мир”, які там “скрєпы”? Про що ви? “Ты там, давай, разбирай “мерседесы” и “лексусы”…
І отут я зараз скажу річ, на яку у відповідь почується виття, мов з глибин Грімпенської трясовини від певної категорії громадян. Ви гадаєте, я та 9 з 10 моїх друзів та знайомих по Луганську, що втекли звідти у 14-му з пакетами, що містили пару трусів, стали “порохоботами” за шоколадки? Ні, друзі. Бо ми вже бачили, що то воно таке – люмпен зі зброєю. Тому усіляко підтримували Пороха на відміну від тих, хто у 2019 “утомився від війни” й забажав подивтися у вічі отаким, як на фото. Що з цього вийшло… Далі цю тему не розвиватиму, із поваги до загиблих.
Павло Бондаренко
