Кажуть, сьогодні Всесвітній день книги. Щойно я навчився читати, мій мудрий батько сказав: «Читай книги. У них ти знайдеш усе, що потрібно». Так я став читачем.
Те, що недописую, я дочитую
Daily Archives: 23 Квітня, 2023
Життя — така штука, що смертю не кінчається
В Україні (принаймні в більшій її частині), за тиждень після Великодня, — поминальні дні… Мої батьки, так само, як дід і баба, рідний брат, якого я ніколи не бачив, поховані на старому кладовищі, за селом, на горі… І з тої гори, якщо дивитися вниз за ясної погоди, відкривається цілком шевченківський краєвид. Великі левади, а за ними луг, а там далі й Він, Сам — великий і широченний Дніпро… З його островами, рукавами й затоками… І аж далі, на тім березі — ледве вгадуються Черкаси…
«Лісова пісня» у помешканні Лесі
У цьому київському старосвітському домі стіни мають добру пам’ять. Надто значуща родина мешкала тут — навіть байдужа цегла святобливо всотала й увічнила дихання господарів. І найперше — її, Лесі, для якої це мешкання вряди-годи гріло щастям, а частіше ставало сховиськом, схожим на домашню тюрму, в якому вона тяжко каралася зі своєю недугою.
Нова книжка фентезі
Безсонна ніч гарантована. Так буває завжди, коли до моїх рук потрапляє нова цікава книжка. Побувала на презентації книги в жанрі фентезі «Терімен» тандему молодих чернігівських письменників Олени Терещенко та Олександра Білогури. Презентація відбулася у затишному приміщенні чернігівської книгарні «Є» (проспект Миру,37). Провела її чарівна Інна Адруг — досвідчена пловчиня у книжковому океані новинок.
Я і лєнін (історія мертвої голови)
«Ви не гризіться, помиєм ’го файно, та й буде знов блідонький, як треба» – втішала мене добросердна прибиральниця, пані Надя. Діло було після «бурі», перевірки нашого середньоосвітнього закладу якоюсь райкомівською хвойдою на політичну благонадійність. Роботу, і завдяки мені також, визнали «незадовільною з точки зору комуністичного виховання молоді». Все через відносно білий гіпсовий бюст вождя в коридорі, з нього іржала потім уся школа…
Ті, що борються з «бандерами»
Боюся, що ця тема вже набридла, але все ж. Аби ефективно боротися з якимсь явищем треба знати його природу. З чим ми маємо справу? Що таке отой «рашизм»? Моя особиста думка. На фото — Росія зразка 1918 року на чолі з більшовиками. Негідниками, які грали на наймерзенніших, найнизинніших навіть не почуттях — інстинктах люмпена. Який прагнув одного: грабувати. Будь-кого. Гвалтувати. Бо має силу. Є гвинтівка — вона матінка-годувальниця. Знімай чоботи, буржуй!
