В роки Першої, а надто ж Другої світових воєн у німецьких збройних силах (вермахті) існувала традиція випуску, так званих, «карток смерті» («Todeskarten»).
Це — публічні друковані оголошення про загибель на фронті конкретного військовослужбовця з короткою біографією та описом обставин його загибелі і місця поховання.
Картки друкувалися коштом армії і вивішувалися за місцем служби загиблого військовослужбовця та за місцем його праці, звідки його було мобілізовано.
Також «картка смерті» зберігалася в родині загиблого.
Часто тексти щодо обставин смерті були шаблонними і розповідали загальними словами про героїчну смерть на полі бою. Але були й такі картки, що містили надзвичайно докладну розповідь про смерть воїна.
Саме такі картки у істориків викликають найбільший інтерес.
Варто зауважити, що «карток смерті» в німецькій армії з наближенням поразки у другій світовій війні ставало дедалі менше. Їх просто не встигали виготовляти.
Одна з таких «Todeskarten» розповідає про загибель 25 жовтня 1943 року північно-західніше від Чернігова обер-єфрейтора Алоїза Едера…
Олександр Соломаха
