Суспільство

Тримаймо коней Діда Мороза

Не знаю, як у кого, а в мене Новий рік асоціюється з батьківською домівкою, куди ми з моєю сім’єю їздили на Новорічні та Різдвяні свята.

Для нас це була єдина можливість відпочити, бо першу частину відпустки «вигризали» влітку, щоб викопати батькам картоплю…

Новий рік в родинному колі на Чернігівщині…
Готувалися прості, з натуральних продуктів, страви. Проте поза конкуренцією були фірмові мамині пиріжки та вареники з маком.

Щоб розважити донечку і батьків, перевдягали чоловіка в Діда Мороза, який дарував дарунки. Мала, звичайно, впізнавала татка, але вірші розповідала. Проте пізніше намагалась вивести батька на «чисту воду».

Коли він після новорічного столу всівся читати книгу, підійшла і спитала зненацька:
— А пам’ятаєш, татку, як ти був Дідом Морозом?
— Так! — відповів він.
— А! Так це був ти?
— Ні, не я! То був справжній Дід Мороз.
— А чому ж тебе з нами не було, коли нас вітав той дід Мороз?
— А я на вулиці тримав коней Діда Мороза, щоб не втекли і він міг привітати інших дітей.

Різдв’яні свята проходили в кращих традиціях українського народу, завжди були відкриті двері для засівальників та щедрувальників: наші предки вважали, що посівальники й щедрувальники в хаті — на щастя, на добробут.

Вітаю вас, друзі!
Хай у ваших родинах панує любов, достаток і мир, єдність, взаєморозуміння і повага. Бажаю, щоб ви ніколи не були одинокими, щоб вас пам’ятали друзі, колеги, родичі. Відвідуйте своїх рідних, приділяйте їм увагу, любіть їх, поки вони з нами! Незабутніх приємних свят, щасливого Новоріччя та Різдва, які додаватимуть сил на багато літ!

Наталія Кумайгородська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.