Жив колись у Лохвиці Василь.
Була в нього клікуха Карандаш, бо він скрізь малював. Починав ще в школі в зошитах, а як не вистачало, то й на партах. Потім перебрався на стіни будинків…
Це зараз вам всякі Бенксі і мурали, а тоді таке в місті ніхто не жалував. Ну, визвали його в міліцію раз, другий. Раз штрафонули, два. Плюнув Василь на те малювання на стінах. Почав вдома ікони малювать.
Но міліція ж вона така, якщо раз в око впав, то до пенсії вже — бандит. Прям до маразму доходило.
Якийсь хуліган на стіні слово з трьох букв напише, а міліція зразу до Василя додому. І все — штраф. Пацану обідню за всяких мудаків страдать, тож він кинув кліч, мол, якщо побачите хто де пакості малює, дзвоніть мені зразу, я розберуся.
Ну, і раз йому ввечері вже пізно товариш дзвонить, мол, малюють якісь пацани шось в центрі Лохвиці на фасаді п’ятиетажки. Він — туда. І давай гамселить пацанов без розбору. Відро з фарбою перекинув, валіки повикидав у люк каналізаційний і… довольний пішов спать.
А на ранок міліція знов до нього.
Ну, він сміється, мол, цього разу не я малював, навпаки – я їм по рогам настукав і порозганяв. А міліція, мол знаєм, саме тому ми тут. І клац Васю в наручники.
Вопщім виявилося, шо то одна потужна партія під вибори вирішила намалювать великий портрет своєї лідерки на всю стіну будинку. Розказують, мол, із адміністрацією все порішали, макет затвердили, тіки почали малювать, а тут якийсь неадекватний чувак налетів і дав перла…
Чуть не судили Василя.
Добре, шо в нього хрещений був серйозний мужик, в Червонозаводському на спиртзаводі в адміністрації. Подзвонив у міліцію, мол, відпустіть пацана, бо я алкашів найму, то вони вам всю Лохвицю іксом та ігреком обмалюють.
Дак відколупалися.
Руслан Горовий
