Соціальна мережа рясніє зойками та зітханнями з приводу новин про «нові» політичні проекти, «нове» бачення, «нові» походи у владу тощо.
Відразу будую собі метафоричний образ політичної системи як водогону.
Вода в крані з’являється завдяки надзвичайно складній системі: джерела, свердловини, водогони, насосні станції, резервуари зберігання, елеватори, запірна арматура, розводка по будинках, армія фахівців тощо. Врешті-решт – каналізація.
Проте мушу зауважити – якщо хтось має «креативні» пропозиції про те, в які «нові» кольори можна розфарбувати «старі» водонапірні вежі, то це ще не привід оголошувати появу «нового» політичного проекту.
Якісна «вода в крані», як і раніше, залежить від фаху виконавців системи: гідрологів-науковців, бурових майстрів, слюсарів, зварювальників, інженерів, системників, сантехніків тощо. І, як не дивно, наявність «води в крані» не меншою мірою залежить від платників-отримувачів послуги. Якщо вони охочіше платитимуть за «колір водонапірної вежі», а не, власне, за якість послуги, то будь-який політичний проект можливо й стане «успішним», проте дуже скоро вода в крані може зникнути взагалі.
До речі, про метафору.
Іноді не дуже й потрібно шукати занадто «нові» підходи до водогону, а варто просто взяти та почистити каналізацію, аби все, що сплило нині на поверхню, пішло у відстійник і більше не псувало добрі запахи.
Валентин Ткач, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
