Мало хто знає, але ж я колись займався спортивним орієнтуванням. Бігав, наче страус. Що таке спортивне орієнтування? Біг + інтелект. Ти маєш пройти маршрут через визначені КП. Наї*ати там, практично, не можливо. Бо на кожному КП свій унікальний маркер проходження. Тож, цей вид спорту допомагає рішуче подолати топографічний кретинизм, застосовувати стратегію щодо виконання завдань, змушує тримати темп, аби показати найкращий результат.
Що цікаво: якщо шкільна програма мені ніяк не допомогла, то спортивне орієнтування виявилося помічним для життя та виживання.
До чого це все? Поясню.
В чергові вихідні ми поїхали на тренування десь в області (звісно, Полтавській), щось в напрямку Гадяча. Бігали, бігали, все добре. І тут раптом — лісова пожежа. Ми гасили вогонь, аж поки не приїхали пожежні.
В який спосіб?
Познімали футболки, завʼязали низ, де комір та рукава й використовували як відро. Щоби набрати піску. Гасили пожежу піском. Розумієте?
Ми, малі, років по 12-13 несамовито гасили пожежу піском.
Руками рили рівчаки, аби вогонь не перейшов далі. Пожежу загасили. Я приїхав тоді увесь в сажі, просякнутий димом, у брудній футболці додому. Але щасливий та з почуттям переможця.
І те, що відбувається зараз, що ми називаємо війною, мені нагадує той далекий епізод. Перемога буде. Вони просто навіть не усвідомлюють з ким звʼязалися.
Роман Скрипін
