Я досі так і не зрозуміла, чому втік Янукович? Здавалося, що обставини складалися якнайкраще для нього. Лідери опозиції підписали з ним угоду про подолання кризи (фактично примирення). Він погодився на перевибори, обіцяв звільнити арештованих активістів і вгамувати «Беркут». Натомість майданівці мали полишити усі захоплені адмінбудівлі.
Тобто, як мінімум, він зберігав усі свої статки, як максимум – встигнув би підтасувати вибори й залишитись правити ще на 4 роки.
Це я до чого?
Щотижня читаю сценарії завершення війни, які пишуть закордонні та українські аналітики й політологи. Спало на думку перечитати, які сценарії закінчення «Євромайдану» бачили тоді такі ж вчені мужі. Тих сценаріїв було щонайменше шість. Не справдився жоден.
Ми — нестандартна нація, з якою не працюють жодні шаблони, рамки, сценарії чи приклади інших країн. А ще ми сильні, стійкі, витривалі і вміємо єднатися. Саме тому я певна, що війна закінчиться добре для нас (наскільки можна так сказати, враховуючи кількість тих, хто віддав за це своє життя). Вона закінчиться несподівано й у найбільш неочікуваний спосіб.
Але для цього кожен із нас має робити все від нього залежне. Якщо ми не у війську, то мусимо постійно, регулярно, увесь час підтримувати тих, хто воює. І робити це у найефективніший спосіб із тих, що доступний особисто нам: фінансово (напряму військовим), своїми послугами, роботою у волонтерських штабах, здачею крові, плетінням маскувальних сіток, розмовою-листуванням (попередньо ознайомившись із порадами психологів, як не нашкодити тому, хто переживає травматичний досвід) і на додачу переходом на українську (щоб наші військові поверталися в доброзичливий українськомовний світ).
Перемога буде.
Елізабет Більська
