Щоб зрозуміти логіку трампістів щодо законопроектів про міграцію і щодо допомоги Україні, треба глянути на логіку наших внутрішніх опозиціонерів. Вона та ж сама. Всі закони, які можуть суттєво покращити стан справ у країні і її взаємодію із зовнішними партнерами сприймаються опонентами лише через призму “це покращить рейтинг суперника чи ні?”. На державні, справжні національні інтереси відверто наплювати.
У США, Україні, Польщі політична боротьба в рамках демократії перетворилася на боротьбу непримиренних кланів. А такої втрати поважності й респектабельності у поведінці публічних політичних осіб західний світ просто ніколи ще не бачив. В хід йде все: відверта багаторазово повторювана брехня; 
наклепи; шантаж; цькування…
А в чому причина гадаєте? Ні, не в Трампові, не в Порошенку, не в Дуді… Вся причина в її «королівській величності» — масовій політиці і наданні загального виборчого права.
Коли говорять про ДЕМОКРАТІЮ, то розуміють під цим от сьогоднішню мутацію: все-всім. Все для всіх. Жодної елітарності і привілеїв.
Такої саме демократії світ людей ніколи не бачив. Була військова демократія. Була демократія очільників племен чи кланів, які обирали собі вождя. Була демократія вільних громадян без участі у виборах рабів. Була демократія шляхти. Демократія Запорожської Січі. Цехова демократія. Виборність церковних старшин. Піратська демократія… Але так щоб всі мали рівні виборчі права – це винахід 19-20 століть.
У Франції – батьківщині сучасної демократії вже дійшло до того, що громадянин будь-якої сусідньої країни, який постійно приїжджає на роботу у Францію, має такі ж виборчі права, як француз у десятому поколінні.
Зізнаємося собі – під тиском цієї атмосфери егаелітарності ми всі пристосовуємося до людей простецьких без претензій до життя, невибагливих в їжі, в одязі, в музичних смаках, в інтелектуальних уподобаннях… Бо на відмінності-елітарності тавро: снобізм, зверхність, голуба кров, і конспірологія… Масони, рептилоїди, яйцеголові… Кому це треба?
І от найпопулярніше слово “просто”! Батярський жаргон в соцмережах – тріумфатор. А почни допис у ФБ з фрази “я – людина проста, вузи не кінчав” фактично успіх гарантований.
Щойно історики відзначали річницю призначення Адольфа Гітлера канцлером Німеччини – 30 січня 1933 року. Президент Німецької республіки Пауль фон Гіндербург не зобов’язаний був призначати очільника найбільшої фракції у парламенті канцлером. Зовсім ні. Гінденбург чудово розумів, що такій людині, як єфрейтор Гітлер, владу давати не можна. Але на старого президента тисли, радили: рейтинг і підтримка народом партії НСДАП і особисто Гітлера зашкалює. Треба призначати…
Призначили. Довго і криваво розгрібали. А винесли хоч якийсь урок з цього? Несхоже.
Віктор Лешик
