… Є люди, які на що не здатні… Ті люди, що зависли на межі між відносно здоровими і олігофренами… Ну, подумаймо, якщо молодий, здоровий юнак іде працювати в ОМОН, на що він розраховує..? Парубок, родом із села, у якого, власне, нема нічого, окрім карієсу та прищів на фейсі…
А там дають майже безкоштовну «общагу», харчовий набір, уніформу, шкарпетки, труси, шнурки…
І він такий щасливий, такий радий і зобов’язаний цій владі, яка дала йому шнурки, що ладен по-псячи служити цій владі. Він буде «мочити» всіх, хто «посягньоть»…
Власне, «мочитиме» за полумисок нікчемної зупи, вбиватиме всіх – дітей, жінок, стариків – за примарливе нікчемне своє благо, за… шнурки, які видала йому чинна влада…
Ірен Бург
