Тисячі разів вітаюся: «Добрий день!» Знаєте, як сусіди відповідають? «Здрисьцє». Думаєте, не можуть вимовити, бо «чєлюстьнетака»? Ні! Можуть, але їм прописана зверхність. Якщо росіяни дозволять собі навіть подумати про розмови Українською (!), вони одразу ж утратять свою винятковість, яку їм прописала колоніальна московська адміністрація, і їм доведеться погодитися, що Українці теж люди, а Україна — існує. А це їм боляче визнати, що колонія більш розвинута, ніж метрополія.
І це ними самими прописано у «першості» московської говірки серед усіх слов’янських, тюркських, арабських, азійських мов.
Російська — то останній фігОвий листочок драної імперії.
На томість українці дружать з іноземними мовами. Скажімо, «Вітаю!» im Deustch — HALLO! ГАЛЬО! — по-нашому, буквально. Галю й покликать приємно…
Володимир Сердюк
