Моя блаженної пам’яті баба Марта була мудрою, самодостатньою, системною жінкою. Знала напам’ять Псалтир, будучи вдовою, побудувала в центрі села дім, як писанку, готувала з овочів чудесні лакомини, гнала з фруктів знаменитий самогон, яким смакували навіть священики і партійні.
Нічого веселішого, смішнішого, дотепнішого та еротичнішого не читала про прокрастинацію. І давно я так до сліз не сміялася, читаючи роман Андрія Любки «МУР» або «Малий український роман». Це той випадок, коли спочатку намагаєшся запам’ятати ті місця, які найбільше сподобалися, потім їх стає стільки, що вертаєшся і починаєш позначати олівцем і виписувати номери сторінок, а потім їх стає ще стільки, що думаєш: а, ну, його, краще потім ще раз прочитаю роман.
