Цієї ночі за дуже дивних обставин помер нардеп Антон Поляков. Ці обставини справді більш, ніж неоднозначні. Згідно офіційних повідомлень, близько 2.00 ночі екіпаж патрульної поліції зупиняє таксі, що порушило правила дорожнього руху. На задньому сидінні (випадково?) виявляють людину, яка втратила свідомість. Викликають реанімаційну бригаду, але врятувати пасажира не можуть…
Ранок «привітав» дарунком із серії «колуном між очі». Помер Антон Поляков. Ніби то стало зле в таксі. Лікарям «швидкої» реанімувати не вдалося… Йому було 33 роки. Я знав Антона Полякова. Не те щоби близько – перетиналися кілька разів на телеефірах. Люди бувають різні. Вороги бувають розумні та порядні, а прибічники – таке собі. Поляков не був мені ані прибічником, ані ворогом.
Людина живе, поки її пам’ятають… І наживо, і на тому березі Вічної Ріки Часу, де пам’ять закарбовано у світлинах, полотнах і пластичному мистецтві, у фільмах і виставах, у поезії, прозі, у співах і музиці… Київський театр «Сузір’я» зібрав шанувальників творчості славетного актора і кінорежисера Івана Миколайчука одразу на дві пам’ятні події – на презентацію книжки відомого кінознавця Сергія Тримбача «Іван Миколайчук. Містерії життя» та на фотовиставку славетного кінооператора і фотомитця Юрія Гармаша «1000 снопів вітру. Іван Миколайчук. Життя після смерті». Ініціював проєкт Леонід Фінберг, головний редактор видавництва «Дух і Літера».
