Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, перебуваючи з одноденним візитом в Києві, відвідав Софійський собор… То є глибоке розуміння речей, яке британській політичній еліті забезпечує британська освіта. Хто ви є, хто ви на мапі Європи, які ваші князі і королі, яка ваша архітектура, який ваш культурний внесок до спільної Європи? Чому ви такі, а не інакші? Чому ви стоїте там, де інші воліли б уже й присісти…
«До сліз… Мені більше за все хочеться вірити, що ми запам’ятаємо подвиг усіх тих, хто віддав своє життя за Україну. Я хлопців з Донбасу знав кілька днів, цих і багатьох інших, і їх смерть – наче смерть близького друга. Мабуть, це важко зрозуміти, але неможливо забути. Вони, без сумніву, герої, як і всі інші, які ще живі. Перед очима – їхні усмішки, їхні жарти. Боляче, але не можна зупинятися. Запитай себе: а що ти зробив для перемоги? Ворог не тільки зовнішній, але і внутрішній. Вбий його в собі – і це буде помста за їхню смерть. Спочивайте з миром, друзі…»
«Війни може не статися». Вчора сталася подія, яка змусила багатьох полегшено видихнути. З’явився привід для стриманого оптимізму. Повномасштабного наступу з боку Росії може і не бути. Мабуть, треба побувати на фронті, аби збагнути неймовірно солодкий смак цих слів. Килимові бомбардування авіації… Наступ танкових колон – холодних і безжальних… Запах згарища і трупів… Плач і розпач від болю… Всього цього НЕ БУДЕ! Принаймні, вірогідність такого варіанту побільшала.
В Україні здавна існував справжній культ печі. І не тільки тому, що в ній варили їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, на ній спали, лікували простуди тощо. Піч була глибоким символом рідного вогнища, неперервності роду. Пов’язаному з піччю вогнищу предки приписували чудодійні сили покровителя роду. Тому піч була тим священним місцем, де жінка народжувала дитину. Водночас піч — обитель старших членів родини. За повір’ям, піч може взяти хвору дитину і повернути її здоровою.
