Господи, як же боляче. Якщо ти знаєш, що людина давно згасає і може відійти в будь-який момент, ти готуєш себе до цього, а коли отак — раптово і несподівано, це наче земля йде з під ніг… Я жартома називав його Батьком. Напевно, це сталося тоді, як вони разом із Олександром Зажирієм врятували мого батька під час важкого інфаркту. Я тоді в розпачі зателефонував йому – і вони привезли ліки, які стали рятівними…
Автор вірша, поет і воїн Максим Кривцов разом зі своїм Котиком учора був вбитий росіянами… Надзвичайно світла людина… Неможливо говорити “був..”. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн. Разом з ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані рядки. Не прожиті хвилини. Не пережиті почуття.
Мені було шість років, коли я пішла колядувати. Вперше і востаннє. Вчительські діти не ходили колядувати, а якщо й ходили, то підпільно, і то до родичів. Мою старшу сестру Марійку прикривала бабця і вона дотримувалась усіх правил конспірації. А я була мала і, коли мої сусідки-близнючки взяли мене з собою у перший день Різдва на коляду, про це вдома не знали.
