Книжок Валерія Шевчука у мене, звісно, чимало, але ця особлива. Бо, по-перше, нагадує про студентські роки, коли вона куплена. А по-друге, вона нагадує і про наші просвітянські заходи, коли в 1998 році Валерій Шевчук її підписав.
Осінь спадає золотими листками, обіймає землю й дише інеєм, а день, розгорнувшись, застигає в небі легкоперим смутком, ніби вижидає покірно чогось далекого. І обплутує бур’яни бабиним літом, і обкутує душу м’яким теплом, аж за серце пощипує,