Гм… Київська школа поезії – се вам не Дмитро Павличко з Іваном Драчем. Звісно, КШП – не святі та Божі. Та дещо про суддів і творців нинішнього словоблуддя сплило на думку… Місто Київ! Я хто-зна звідки – тута! Союз двигає кінцівками, дихає на ладан, знайомлюся з Василем Рубаном і Станіславом Вишенським.
Жив був будівельник. Все життя будував будинки, але став старий і вирішив піти на пенсію. «Я звільняюся, – сказав роботодавцю. – Йду на пенсію. Буду онуків няньчити». Господарю було шкода розлучатися з цією людиною, і він попросив його: «Слухай, а давай так – побудуй останній будинок і проведемо тебе на пенсію. З хорошою премією!»
Олаф поводиться нерозсудливо. Стоїть по шию у воді і повторює, як папуга: тільки не у воду… Але це роль. Аудиторія — німецькі виборці теж не хочуть у більшості своїй давати ракети Україні і хочуть чути цей ідіотизм, бо страшенно бояться війни. Як у нас боялися і голосували за мир-примирення з росією у 2010, 2014, 2019…
