Парадокс: чим людство розумніше, тим воно дурніше. Виявляється, величезна сума технологій і тотальна комп’ютеризація не додала людині знань, а лише спростила життя багатьом мільйонам людей, які не знають елементарних речей.
Здавалось би, необмежені знання, які винесені за межі людського мозку і за допомогою телебачення та Інтернету поставлені на службу людині, мають дати людині надзвичайну свободу! Натомість, людина стала маніпульованою і позбавленою свободи, як ніколи: їй підказують, що носити, куди вирушати у подорож, кого вибирати у президенти країни.
Цінність людини тепер полягає не в якомусь таланті чи інтелекті, а в максимальній упізнаваності — люди довіряють візуальним образам і картинкам з телеекрану чи дисплею.
Чим «розумнішим» стає людство, тим більше воно губиться в хащах релятивізму і позбавляється будь-якої моралі. А відтак, втрачають суть поняття «добре» і «погано», «красиво» і «потворно». Немає більше «правди» і «брехні».
Бо нині є мільйони правд.
Бо правда для багатьох — це всього лише картинка з рекламної симуляції, а брехня — це те, що суперечить вашій логіці, перепрошитій сучасними засобами маніпуляції.
Більше того, сьогодні саме поняття розуму значно трансформувалося. Бути розумним сьогодні — значить бути багатим, успішним і впливовим, уміти досягати своєї мети.
Але, що таке мета без моральних імперативів? Для більшості мета — це влада, гроші, бажання опинитися на вершечку піраміди. Ніхто не задає більше питань: чому, навіщо, заради чого?
Ми стали такі розумні, що перемогли навіть Бога!
Саме так. Двадцяте століття — з його філософією абсолютної свободи і тотального споживацтва навіть релігії перетворило на звичайні фінансові піраміди.
Людина, позбавлена Благодаті і Царства Небесного, створює своє царство на землі. В якийсь момент вона говорить собі: все — я буду жити виключно для себе.
І в цей момент людина стає схожою на ракову клітину, у якої точно така ж філософія — існувати і розвиватися всупереч потребам великого і складного організму, яким є нація, етнос, врешті-решт, усе людство.
Людство хворе у глобальному масштабі.
Пухлини ростуть і множаться, викидають метастази, знесилюють і виснажують здорові клітини, яким не вистачає кисню, поживних речовин, енергетичних ресурсів. І це людство знаходиться, приблизно на третій стадії хвороби, коли шанси на одужання є — але вони дуже примарні…
Таких пухлин сьогодні на планеті кілька. Їхня суть — забирати в інших країн ресурси, надра і землі, розоряючи цілі народи, знищуючи етноси і культури.
Україна нині охоплена метастазами однієї з таких величезних пухлин, яка нависає над нею і щодня, щогодини вприскує у ще живі тканини нові порції отрути…
Звичайно ж, кінець людства настане не завтра, людство розкладатиметься і деградуватиме доти, доки не з’явиться якийсь глобальний сенс, якась мета, чи світова загроза, що призведе до переоцінки цінностей. До розуміння того, що люди — лише окремі клітинки незбагненного і величного організму, фрагменти якогось неосяжного фракталу, який не піддається розумінню на рівні сучасної людини, озброєної можливостями найдосконалішого розуму.
А відтак — розум безсилий!
Він всього лише операційна система. Створена для перекодування грандіозності світу у зрозумілі нам елементарні речі.
Щось величне і незбагненне є за межами розуму.
Те, що об’єднує нас у сім’ї, спільноти, народи, етноси, в людський рід на землі. Те, що з якихось причин блоковане в багатьох з нас — і це не дає нам відчути, що немає ніякого «Я», а є «МИ». І це МИ — на санскриті зветься словом «АТМА», що є Душа, абсолютна, невмируща і нескінченна.
Душа пульсує, як наше серце, як Сонце нашої сиcтеми, як неосяжні галактики, що розширюються і стискаються, всмоктуючи і викидаючи назовні фонтани дивовижної енергії. І якщо ми шукаємо Істину, ми маємо шукати її не в мозку, а у власному Серці. Ми маємо навчитися чути Його і жити за Його законами.
Звідки я це знаю?
Від своєї Мами. Вона колись сказала мені: Синочку, у світі стільки розумних людей, що буде дуже важко жити серед них. Тому, не будь розумним, а будь мудрим. Тому що розум людський у голові, а мудрість — у Серці.
Так воно і є.
Анатолій Матвійчук
