А й справді, як українству перемогти у боротьбі на два фронти?! Ось знову повідомляють: «Мільярд доларів офіровано на університети, що просуватимуть ліберальні цінності». І це – з кишені лише одного Дж. Сороса.
Звісно, надзвичайно важко, а часом і практично неможливо конкурувати з проектами, які мають мільярдні фінансування, щоб просувати ліберальні чи їм подібні цінності, що справляють руйнівний вплив на молоді, незміцнілі, деідеологізовані демократії, особливо – на теренах колишнього СРСР.
Україна – з тих країн, у яких після розпаду СРСР націєтворення й державотворення зійшло на манівці якраз через те, що Україна обрала безідеологічну стратегію, і цим скористалися різного штибу ідеологічні сили, які позиціонують себе як ліберальні.
Руїна, яку спостерігаємо в Україні упродовж трьох десятиліть державного суверенітету й незалежності, спричинена ще й тим, що лібералізм фактично витиснув більшовицько-комуністичну ідеологію, але нічого не зробив для повної ліквідації авторитарно-тоталітарного радянського суспільного устрою і не запропонував жодної концепції формування якісно нового суспільного ладу.
Лібералізмові абсолютно чужий і чуждий будь-який інтерес до Традиції, традицій і звичаїв, традиційних (одвічних, споконвічних) цінностей, а отже й культури.
Україна може вистояти у спротивові лібералізмові лише в один спосіб – через піднесення рівня національної свідомості й громадянської зрілості свого суспільства, через відродження національних традицій і звичаїв, через заміну авторитарно-тоталітарного радянського суспільного устрою якісно новим суспільним устроєм.
Це значить, що засадничим принципом ідеологічного забезпечення цього спротиву має стати україноцентризм та базовані на ньому ідеології (передусім, націоналізм).
Для досягнення такої мети й реалізації відповідних завдань годилося б налагодити належні україноцентричні — освіту, просвіту й систему ЗМІ. Саме для цього ми якраз і пропонуємо передусім створення мережі українських університетів та української світової інформаційної мережі.
На жаль, світове українство і Україна не мають україноцентричних мільярдерів, мультимільйонерів і просто дуже багатих людей, які виділили й консолідували б капітал, здатний забезпечити ефективне не тільки й нестільки протистояння ворожим впливам, але й націєтворення та державотворення в Україні.
Але ж нас, українців, у світі є декілька десятків мільйонів, а можливо й сотня мільйонів. Зібравши в середньому лише по $10 з особи, таки можна накопичити капітал, достатній для фінансування проектів, втілення яких у життя кардинально змінить українське суспільство й Україну як державу.
За нашими підрахунками, якщо системні україноцентричні проекти матимуть у своєму розпорядженні один–два мільярди доларів, успіх буде забезпечено. Зокрема, і на східному фронті захисту від натиску «русского міра».
Що нам заважає це зробити?
Передусім наша схильність до подвійних стандартів і до подвійної моралі, яка, в свою чергу, спричинює невміння розрізняти і розмежовувати добро і зло, порядність і непорядність, що , в свою чергу, спричинює упередженість до всього і всіх. І це не тільки тому, що хтось обпікся на гарячому, і тепер дме на холодне, а тому, що формується настанова: ну, хіба ж можна в принципі знайти серед нас порядних? Отак ми віками й не можемо об‘єднатися для спільної справи, для досягнення спільної мети, для реальних системних змін, завдяки яким українське суспільство не є високосвідомим і громадянськи зрілим, отже – згуртованим і потужним, і отже – спроможним побудувати заможну і сильну українську державу.
Нині Україна затиснута між двох потужних фронтів.
Зі сходу століттями тисне сила, метою якої є повне знищення України і українців. Сучасне ім‘я цій силі «русскій мір». Мало хто згадує про те, що упродовж двадцятого століття Московія відкусила й зросійщила понад двадцять мільйонів українців з територіями, які вони заселяли. Голодомори виморили ще мільйони й мільйони українців на теренах нинішньої території України. Зуби «русского міра» зараз вчепилися в Крим та Донбас.
Із заходу вповзає модерний лібералізм, який, спекулюючи природними правами людини й ідеєю відкритості, фактично руйнує інфантильне українське суспільство, просуває у владну й науково-освітню еліту деморалізовані й денаціоналізовані елементи, які знищують ще живі національні традиції й звичаї, одвічну совістливість українського народу та інші наші цінності.
Прикметно, що ці дві сили часто свідомо чи несвідомо стають союзниками у нищенні України й українства. З одного боку, «русскій мір» використовує ліберальні цінності для повзучого просування своєї ідеї, а з другого – саме лібералізм заважає світовому співтовариству ефективно протистояти підступним і агресивним діям Москви на міжнародній арені.
Володимир Іваненко,
Український Університет
P.S. Як наслідок слушних міркувань автора – і ця публікація на тематичних сторінках Фейсбуку, і профіль самого автора були заблоковані…
