Парадоксальні, одначе, вибори.
У випадку з По: цвіт нації голосує за цвіль нації. У випадку з Зе: майбутнє нації голосує за малоросійство.
У випадку з По: зашугані виборці волають про неприпустимість змін у країні, яка того нагально потребує. У випадку з Зе: одержимі змінами виборці готові навіть державність поставити на кон, лиш би не лишалося так, як є.
У випадку з По: виборці готові пробачити все, навіть те, за що стріляти мало. У випадку з Зе: виборці впритул не бачать порожнього місця.
У випадку з По: коли тебе припекло по повній, то, ясна річ, можна і на телебачення без запрошення припертись, і роздавати інтерв’ю навіть районним радівам. А от коли ти був на вершині, то за 5 років – 3 прес-конференції й інтерв’ю лише обраним ЗМІ з числа ахметовських і кононенківських. Коли тебе припекло, то можна й закон про імпічмент пообіцяти, і ліквідацію ОДА. А де раніше був ці 5 років?
У випадку з Зе: заради хайпу чимскоріше вловити всі виклики сучасності — скасування недоторканності, імпічмент, відкриті списки, податкова амністія, втома від війни. Слова та й голос, більш нічого. Йому би розмальовки розмальовувати.
Я інше хочу сказати.
Не існує такого поняття, як пропалий голос. Перемагає той, хто набере більше голосів. І все. Від того, що ти не підтримаєш жодного – комусь із цих двох ні прибавиться, ні відніметься. Кожен із них набирає лише свої голоси. Хто проти обох – той не допомагає і не шкодить нікому. Бо рахуються лише голоси за, а не проти.
Позиція «проти обох» — це світоглядна позиція, а не електоральна. Ті, хто не підтримують жодного, мають право збоку оцінити, хто з двох несприйнятних істот набере більше.
Я це до того, що і фанати Зе, і фанати По повинні відмахатися від тих людей, які не підтримують жодного. Поміряйтеся силами між собою і агітуйте невизначених. А тих, хто принципово проти обох, маєте лишити в спокої й намотати собі на вус: ці люди мають право не йти на компроміс із собою.
Вони мають право не вестися (вкотре) на ганебну технологію меншого зла. Бо коли мародер раптом перетворився в покірну овечку, а клоун раптом прокинув у собі державника — о ні, шановні, це не гоже. Це огидно. Це ні в які ворота. Оберіть, шановні співвітчизники, кого вам хочеться – це ваше невід’ємне право. А наше (тих, хто проти обох) — бути голосом ПРОТИ навіть тоді, коли решті вуха поЗАкладало.
Повторюю: неучасть у голосуванні чи псування бюлетеня НЕ РОБИТЬ когось із двох переможцем. Роблять ваші голоси ЗА. Це — ВАША відповідальність, відповідальність голосувальників ЗА. Хто має свого кандидата (не важливо, чи вимушеного, чи стовідсоткового) – той, прошу дуже — на вибори. Хто не має — той не лукавить. І, повірте, це — найважче.
Другий тур — це вихід на арену тих, хто за.
Бажаю успіху.
Остап Дроздов
