В’ячеслав ЧОРНОВІЛ. З дороги-в-Майбутнє на стежку-у-Морок

В’ячеславу Чорноволу радянська влада приліпила два найстрашніші на той час ярлики: націоналіст і бандерівець.
За ці дві характеристики радянський люд Чорновола боявся. Думали, що націоналіст – це той, хто крім українців нікого навколо себе не визнає, а бандерівець – це той, що всіх навколо себе, крім українців, убиває, особливо московитів.

І за це гуманна радянська влада тримає таких страшних «неадекватів» у таборах.

Так от, у націоналіста і бандерівця Чорновола був товариш (увага) єврей, (двічі увага) з Лєнінґрада, Міхаіл Хейфец. Чорновіл і Хейфец відбували разом заслання в таборі Мордовії. Коли письменника і мислителя Хейфеца випустили, він виїхав з Радянського Союзу і за кордоном написав книгу спогадів про табори і в’язнів. Розділ про Чорновола називається «Зеківський генерал».

Книга зробила письменника-дисидента Міхаіла Хейфеца ще більш відомою людиною на Заході, а про Чорновола заговорили як про українського Джавахарлала Неру, українського Махатму Ганді, який томиться в радянських таборах, який здатний вивести Україну на новий історичний виток…

Настали часи перебудови.
Якось в Америку приїздить делегація молодих журналістів із радянського союзу для обміну досвідом. У складі багатонаціональної делегації був журналіст з України Дмитро Понамарчук. Дмитра в Америці запитали, чи читав він книгу Хейфеца про політичних в’язнів у Радянському Союзі, чи знає він Чорновола?

Дмитро ні про Хейфеца, ні про книгу, ні про політичних в’язнів нічого не чув. Дмитрові дають почитати книгу, і раптом він відкриває для себе «зеківського генерала» Чорновола, якого на Заході вважають українським Неру, Ганді, якого радянська влада протримала 15 років у таборах, у всіх кагебіських справах дала йому кличку «Невгамовний», а коли він після двох таборів все одно не вгамувався, сфабрикувала йому зґвалтування і послала відбувати покарання в третій табір, але не до політв’язнів, як раніше, а до справжніх кримінальних злочинців…

Дмитро в шоці від прочитаного.
Повертається в Україну. А з часом життя розпорядиться так, що Український Ганді-Чорновіл, вийшовши з таборів, запропонує молодому толковому журналістові Д.Понамарчуку стати прес-секретарем кандидата в Президенти України В. Чорновола.

Тоді українці не обрали президентом Чорновола.
Це на Заході в ньому бачили Ганді-Неру. Українці в ньому продовжували боятися «страшного» націоналіста-бандеру.

Прес-секретар супроводжував українського Провідника аж до дня його загибелі. В тій машині Дмитро з Чорноволом були разом, в страшній аварії, яка завернула Україну з дороги-в-Майбутнє і штовхнула на стежку-в-Морок.

Дмитро вижив і занурився в морок разом з Україною. Чорноволу дали «героя» і забули про нього…
Україна так і не зрозуміла КОГО вона втратила…
Україна не підхопить Чорноволового прапора…

Пройшли роки.
Соратники і побратими В’ячеслава Чорновола в тісному колі відзначили 80-річчя українського Ганді, українського Неру. Велика Україна по суті ПРОМОВЧАЛА.

Україна і далі у війні, до якої всі звикли. В Україні слова «націоналіст» і «бандера» й досі лайливі.
Напередодні 80-річчя Чорновола колишній юнак, а тепер зрілий чоловік, Дмитро Понамарчук, поїхав до Ізраїлю. Там знайшов сивочолого на схилі літ Міхаіла Хейфеца і записав з ним історичне інтерв’ю, спогади про Чорновола і роздуми про Україну.

Наприкінці інтерв’ю Дмитро запитує у знаменитого єврея-дисидента, що він думає про українську мову і що б він порадив дитячій письменниці Ларисі Ніцой, яка в Україні бореться за мовні права українців?

Син Ізраїлю відповів: «Все в Україні буде українською – це логічно». І додав, що перехід треба робити поступово. Наводить приклад Ізраїлю. Він, Міхаіл, розмовляє тут російською. Його діти – розуміють російську і розмовляють єврейською, а внуки – вже повністю перейшли на єврейську і не розуміють російської.

Маленька письменниця з України, Лариса Ніцой, згодна з видатним сином єврейського народу. І просить українців взяти на озброєння слова мудрого єврея-борця. Це всього два слова «ПОСТУПОВИЙ ПЕРЕХІД».

Перше слово ПОСТУПОВИЙ.
Міхаїл Хейфец окреслив схему поступовості від дідів – до дітей – і до внуків. Діти Хейфеца – ровесники дітей Чорновола (ровесники наших дітей) поступово перейшли з російської на єврейську і навчили вже своїх дітей і внуків єврейської.

Внуки Хейфеца – ровесники внуків Чорновола (ровесники наших внуків) повністю перейшли на мову свого народу і не розуміють російську. А наші, українські діти, ровесники дітей Хейфеца, чи зробили так само? Чи перейшли так само ПОСТУПОВО на українську і навчили своїх дітей і внуків української? Дітям і внукам Хейфеца в Ізраїлі вистачило цих років для поступового переходу, а в Україні скільки ще років треба для поступового нічогонероблення?

Друге слово ПЕРЕХІД.
Чуєте? Поступовий ПЕРЕХІД. Маленька письменниця з України просить народ в Україні РОЗУМІТИ українську мову і послуговуватися нею в публічному просторі, бо це державна мова нашої держави. Що каже видатний син ізраїлевого народу? Він навіть не згадує про якесь там розуміння, він говорить про ПЕРЕХІД. Як у його дітей і внуків в Ізраїлі відбувся ПЕРЕХІД на мову Ізраїлю, так само він говорить про ПЕРЕХІД українців на українську, бо він не уявляє інакшого. Бо так робить його мудрий народ, відродивши свою мову (!) з мертвої.

Ізраїль відбувся як національна єврейська процвітаюча держава. Мрія Хейфеца здійснилася. Мрія Чорновола була такою ж: побудувати Україну як національну українську процвітаючу державу.
Коли ж ми, українці, здійснимо мрію українського Ганді і Неру, Чорноволову мрію?

Лариса Ніцой