Яка приємна несподіванка! На своїх книжкових поличках виявив збірку вибраних поезій Василя Стуса та Юрія Литвина, львівського видавничого центру «Фенікс», 1991 року з автографом… В’ячеслава Чорновола!
Довго згадував, чому ж підпис лідера Руху саме на цій книжці? Бо книжка не його і не про нього, а збірник поезій побратимів – теж в’язнів сумління Стуса і Литвина.
І потім згадав!
У Чернівецькому облмуздрамтеатрі ім. Ольги Кобилянської проходила звітно-виборна конференція обласної організації НРУ за участю Чорновола.
Я тоді сам був активним студентом-рухівцем, і по закінченні заходу дуже хотів особисто поспілкуватися зі своїм кумиром. Поки йшов захід, в рухівських активістів у кулуарах театру купив ось цю книжечку – «Передчуття».
Захід завершився, коротке спілкування з Чорноволом відбулося практично на сцені театру, де він ще не покинув місця у президії. Якщо би там його не зловив — потім і поготів.
Вічно енергійний Чорновіл завжди кудись поспішав. І ось, по ходу розмови, я чітко починаю розуміти, що хочу взяти у В’ячеслава Максимовича автограф, але на чому його поставити?! Ну не на серветці ж!
І усвідомлюю, що у мене ж є придбана книга Стуса і Литвина. По закінченню розмови, я попрохав лідера Руху про автограф на цій книжечці, мовляв, нічого іншого нічого не маю. Чорновіл уважно роздивився, що це за книжка, побачив, усміхнувся у вуса і швидко залишив свій автограф.
Він сам обрав сторінку, де підписати. Автограф виявився під такими віршованими рядками Василя Стуса:
Потужний стане клоччям,
праця ж його — іскрою.
Вони горітимуть обоє разом,
і нікому буде гасити…
Ось така була історія.
P.S.
Нинішнім тінейджерам. Тоді мобілок і смартфонів, на жаль, не було. Тому фото відсутнє, про що дуже шкодую…
Сергій Зарайський
