Культура

«Бацька» білоруського прапора

Зацікавився хто автор біло-червоно-білого прапору Білорусі. Звісно, що він сягає своїм корінням значно давнішої історії, але хто саме автор сучасного варіанту. Насичена біографія у людини, як виявилось. Автор прапору Клавдій Дуж-Душевський — білоруський культурний і громадський діяч, архітектор, видавець, публіцист і соціаліст.

Народився у 1891 року. По материнський лінії походив з полоцьких шляхтичів, учасників антиросійських польських повстань. По батьківській лінії — із селян. Спершу освіту здобував вдома. Потім закінчив Віленську гімназію. Згодом, під час навчання у Петербурзькому гірничому інституті, почав свою громадську діяльність, був членом Білоруського науково-літературного гуртка, видавав журнал «Ранок», займався охороною пам’яток історії і культури.

Після Лютневої революціі вступив до Білоруської соціалістичної громади, був членом її центрального комітету. Після Жовтневої працював завідуючим біженського відділу комітету Білоруського національного комісаріату.

У 1919-му переїхав у Вільно. Голова Центральної білоруської ради Віленщини і Гродненщини. Дипломат Білоруської Народної республіки у країнах Балтії. Один з керівників Білоруського центру у Литві.

У 1921 році сидів у польській тюрмі за білоруський націоналізм. Переїхав у Каунас. Видавав журнал «Кривич». Закінчив технологічний факультет Литовського університету. Працював архітектором у Литві в 1930-х роках. Спроектував кінотеатр «Метрополітен», там зараз Каунаський драматичний театр. Автор багатьох функціоналістичних будівель Мінестерства зв’язку і житлових будинків.

Під час першої радянської окупації Литви заарештований НКВС і рік провів у тюрмі. Під час німецької окупації відмовився від співпраці з німцями і за допомогу євреям сидів у німецькому концтаборі.

Два роки встиг повикладати у Каунаському університеті. Але вже у 1946 році знов заарештований радянською владою і отримав 25 років ув’язнення, з конфіскацією майна. Вийшов з ув‘язнення достроково, у 1955 році, через те, що його в таборах зробили інвалідом. До смерті, у 1959 році, працював у інституті «Литбудпроект».

Людина-кремінь.

Олекса Манн

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *