Зібралися філологи та й на сторінках Фейсбук почали товкти воду в ступі щодо «дякую вас»… Поясню одну річ. Є мова літературна, а є розмовна. На Фейсбук панує розмовна, тому і я си по-галіційськи можу шо хоч писати, бо Фейсбук — то паркан. А на паркані ся пише любе.
Звісно, «дякую вас» — це не літературна норма. Про цей покруч іще в 1960-тих Максим Рильський писав: «Дякую вас» кальку з російського «благодарю вас» чуємо ми частенько в розмовах наших письменників, а інколи проскакує воно і на сторінках їхніх книжок…»
Звісно, ми це чули ще від Кучми. Але… слово мовлене — не припечатане.
І за Збручем так і казали.
М.Старицький в листі: «Високоповажний і вельми дорогий серцю Михайло Хведорович! Дякую Вас щиро і велико за Вашу ласку, що згодились бути головою в суді моїм з Грінченком…». Мовознавець Іван Огієнко до Наталени КорОлевої: «Сердечно дякую Вас за прислані мені Ваш словничок та газету…» Опанас Сластьон: «Найперше дякую Вас за вітання з наступившим святом…» О, блін! А де з прийдешнім?
Одне слово, дайтесі на стриманє. Бо нам до тих людей, як до неба рачки.
Юрій Винничук
