Культура

Боккаччівський стиль Ярослава Ороса

Новий роман Ярослава Ороса «Чиненик» – це вербальна картина його молодості, спогад про становлення як письменника, вдячність своїм навчителям, пам’ять про побратимів по духу й перу, алегорія історичного шляху народу України. Автор у творі, написаному карпатською гутіркою, залишається вірний власній літературній темі арійства та боккаччівського стилю змалювання любовних сцен. Роман пересичений брутальними сексуальними реаліями й видіннями головного героя, тому розрахований на читацьку авдиторію +18.

Твір-спогад складається з трьох частин з фізіологічними назвами, де згадується період суспільних настроїв у країні під час Чорнобиля і Майдану. Це своєрідний тлумачний словник не тільки з історіософії, а й з українознавства та людинознавства.

Головний герой роману, вочевидь, є прототипом автора, а персонажі – упізнавано – друзями письменника. Одних Ярослав Орос цитує – вкраплює у текст поезію, інших, надавши чудернацькі імена, зводить сюжетною лінією.

Автор і свою поезію вмонтовує до тексту. Також на сторінках роману зустрічається підкріплення думки віршами Тараса Шевченка. І це не сліпе ідолопоклонство, а необхідність наративу, оскільки вдача Пророка України була оголена в романі, як є.

У творі автор застосовує засоби казки, де образ одухотвореної цятки перетікає з попередньої його книжки «Витівки Ярґа»; або жанр фентезі, щоб головний герой, реінкарнований, міг вільно подорожувати у просторі і часі. Інакше й не було б канви роману-спогаду.

Критичне мислення письменника в романі означене не визнанням головним героєм авторитетів відомих політиків, письменників, журналістів, чиновників, а надто духовенства. Власне, твір і присвячений утвердженню образу порядної, непідкупної Людини, патріотично налаштованої на теренах України: «Отоді Ольґерду стало зрозуміло, що тодішнє постколоніальне суспільство не годне докорінно мінятись, прибирати сучасних ознак. Укрзагал, прибитий віками й розшматований загребущими сусідами, розгублено метався з крайнощі в крайність, аби втриматись хоч якось на плаву, не канути знову ж у безвість, на припасоване воріженьками дно» (стр.139, «Чиненик»).

Роман-спогад Ярослава Ороса «Чиненик» розрахований на читача-інтелектуала.

Наталя Куліш

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.