Суспільство

Апогей, кульмінація, прострація…

Задрімав оце – і наснилися смажені пиріжки. Не такі щоб прямо у фритюрі, а такі як баба смажила. Переважно з картоплею. Часом – із яйцем і цибулею. Легеньке, ледве вловне «хрусь» – а далі магма, лава, божевілля слинних залоз, апофеоз, апогей, кульмінація, прострація…

І шо характерно – кожен пиріжок проколотий виделкою.

– Ба, а завтра нажариш?
– Да щас! Дивись, шоб нічого не злиплось – кажен день таке їсти.

Воно й правда.
Щастя, якщо воно щодня, ніяке не щастя. Чесно кажучи, вже й забув, коли такі куштував.

Втрачаю вічні цінності…

Сергій Осока

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.