А й справді — сьогоднішній День журналістики не такий як завше. Принаймні, для мене і моїх однокурсників. Для нас він якраз 30-тий! Ювілейний!
Хоча до цієї цифри можна додати ще й 5 років навчання на київському журфаці, а хтось може додати ще й увесь свій вік, бо може сказати: та я журналіст, мовляв, із пелюшок.
Ну, а якщо серйозно, то маємо те, що маємо — тридцять років у професії. Скажу одне: ніколи жодної миті не жалкував, що колись якась «нечиста сила», а насправді якась вища сила обрала для мене саме цей фах. Адже ж це щастя, коли ти ніколи в житті вранці не говорив з прикрістю: «О, блін, а мені знову на роботу».
Так, ось допишу ці рядки і збиратимуся — знову на роботу! На роботу, яка не є роботою насправді, а чимось більшим.
Тому, друзі-колеги, братове-журналісти, а особливо мої однокурсники, не бачу жодних перепон (звісно, увечері), аби підняти келихи за нас і нашу професію!
Будьмо!!!
Анатолій Гаркуша
