Цю книгу – «Дорогами життя» — мав би прочитати кожен українець. У долі Іванки Мащак – доля нашого народу: багато століть принижуваного зайдами-чужинцями, зраджуваного своєю, так званою, елітою, але спраглого до волі і невпокореного.
Натомість у залі Національного музею літератури – жодного представника преси, жодного каналу телевізії, жодного владця. Хоча організатори (київське видавництво «Кліо» на чолі з Вірою Соловйовою) надсилали десятки запрошень. І це вже тривожна традиція.
Свідоме українство, мовлячи словами Шевченка, «на нашій, не своїй, землі» – саме собою; посадовці від влади (принаймні від її культури) й інформаційного простору – також осібно.
Іванка Пшепюрська-Мащак – одна з небагатьох, хто сьогодні представляє старшу, політичну, еміграцію українців у Лондоні. Її доля направду приголомшує крутими й несправедливими віражами, її високий житейський чин не може не захоплювати.
Народжена в Галичині в інтелігентній родині греко-католицького священика, вона з юних літ змушена була платити високу ціну лиш за те, що не приховувала свого українського патріотизму.
Ось те, що вибивало з колії і водночас загартовувало: убивство ворогами українства улюбленого меншого брата, смерть середульшого, виселення сім’ї з рідного гнізда під час операції «Вісла», арешт за співпрацю з українським підпіллям, київська в’язниця, а згодом 10-літня каторга на Колимі в одному з таборів сталінського ГУЛАГУ.
І ніби як відплата за пережите, доля посилає їй у хрущовську відлигу шанс опинитися на Заході, у вільному світі, й там знайти свою долю. Тут, у Лондоні, вона сповна реалізує і свій Богом даний талант до малювання. Пані Іванка по-своєму бачить земну красу і в дивовижний спосіб її відтворює.
У Великій Британії світ побачили два альбоми її акварелей і малюнків – «Мозаїка Весни» та «Барви Літа», організовувалися її персональні виставки. Роботи цієї самобутньої художниці експонуються в музеях Лондона, Києва, а також у приватних колекціях Польщі, Великобританії, України. Тепер от — багата на маловідомий фактаж і сильна за змістом книга-сповідь «Дорогами минулого».
Поховавши чоловіка, колишнього юного дивізійника Української Національної Армії, Іванна Осипівна і в свої 90 років не склала руки. Як фахівець бібліотечної справи, її можна завжди зустріти в двох найголовніших українських бібліотеках Лондона – СУБу та Катедрального собору Пресвятої Родини. Найбільше ж вражає її оптимізм, вогник надії в очах, готовність прийти на поміч і доброта, яку випромінює серце.
Тішуся, що доля звела мене з цією дивовижної долі особистістю. Це вона вивела на сенсаційну архівну знахідку в Лондоні – безцінні теки заснованого Яковом Макогоном у 30-х роках ХХ ст. у Британії Українського пресового бюро, які упродовж десятиліть лежали незнаними в архіві Польського Інститут Сікорського в Лондоні.
Отож, появі низки сторінок з мого нового дослідження про історію української еміграції у Великій Британії завдячуватиму саме Іванці Мащак.
Микола Тимошик
