Два дні поспіль була на мітингу за мову під Верховною Радою. Сиджу тепер, тупо дивлюся на білий аркуш. Що написати? Емоції зашкалюють, вражень — море. Враження про «сцену» – окремо. Враження про людей – окремо. Це протилежні враження… Написала, стерла. Написала, стерла. Написала… Так, піду я «покурю». «Покурила». Насправді, я не курю, то я так, щось там поробила. Прийшла. Прочитала написане. Стерла.
Можна я напишу лише про людей?
Люди, то наше найбільше українське багатство.
— Пані Ларисо, я тут яблучок привіз, хотів вас пригостити. Правда, не знав, чи ви будете на мітингу, то вже половину роздав. Але як відчував, що ви прийдете, вам лишив. Зі свого садка. Скороспілі. Будете? – навпроти стоїть невеликий чоловік. Вишиваночка. Трудящі руки.
— Аякже, буду.
— То я зараз, миттю.
Справді, за мить кудись збігав, повернувся, в руках пакунок.
— Ось. Візьміть.
Відкриваю пакет. Нахиляюся, вдихаю настояний на сонці аромат яблучок. Як у дитинстві в бабусі. А навколо вирує місто, мітинг, сонячні зайчики, люди, прапори, мікрофони, перегуки людських голосів. Кудись усе відступило. Є лише ці яблука і подих дитинства. Блаженно видихаю:
— Божественно!
— Ну, я радий! – кажуть навпроти мене усміхнені зморщечки на обличчі. – У мене ще й часничок є. З городу. Але скажете, що я вже геть дурний, не буду вам пропонувати.
— Як це не будете пропонувати? – вигукую. — Несіть часник!
— Правда?!
За мить уже повернувся з пакуночком свіжого часнику.
Два дні поспіль цей чоловік приїздив під Верховну Раду відстоювати свою мову. Українець в Україні. Біла сорочечка, вишита хрестиком. Працьовиті руки. Біля очей зморшки-промінчики.
Це вчора про таких мені на телебаченні кричали в лице: «Ваша мова сільська і забита! Вся мова науки і культури, зроблені українцями, — російська. Запитайте в них, чому українці науку і культуру писали російською? Бо українська – це мова села!»
Кричали мені в лице українською. Якась валуєвська манА. У голові гудів дисонанс. Як українці можуть топтати свою ж українську мову? А коли закінчився ефір і всі «українці» вийшли на перекур – виявилося, що поза камерами вони російськомовні…
Жену від себе вчорашній ефір. Перед очима сьогоднішній мітинг і усміхнений чоловік.
— Пані Ларисо, я вам яблучок привіз…
Лариса Ніцой
