Жив колись в Броварах Віталій Петрович.
Був він каліграфіст. Професія дуже вострєбована, бо писав афіші. Це вам не зараз, що воно в фотошопі намалював і понаписував шо хочеш.
Раньше не так було.
Було біле полотно на рамці. Білилом замазав для початку і пішов писать назву фільма або артіста. Ну, і потім ще малюнок нада в тєму.
Оскільки Віталій Петрович був людиною талановитою, то в 90-тих його час від часу дьоргали навіть до столиці, афіші малювать. Даже в щойно перебудований палац «Україна».
І в якийсь момент даже хотіли в той палац забрать його головним художником. Вже навіть трудову приніс оформлятися, но случався конфуз!
Мав приїхать іспанський артіст Хуліо Іглєсіас. І Віталію Петровичу поручили зробить красівий банер на фасад.
Ну, він і зробив.
День малював. А потім ще натягував кілька годин. Задовбався конєшно, но тільки зліз вниз і дійшов до кандєйки своєї, як вже біжить уборщиця і кричить, мол, директор його шукає і валує, і шоб, мол, бігом біг до фасаду.
Ну, він вискочив, бачить — директор руками махає, горлапанить. Підбіг, а той за барки як схопить, мол, ти шо, смерті моєї хочеш?!
Вопщім, виявилося, шо Віталій Петрович як букви банера на полотнищах кріпив, то трохи переплутав, і на весь фронтон тепер красівими буквами було написано — Хуіло Іглєсіас.
Ох, і був скандал через то Хуіло!
Віталій Петрович, звісно, поліз і букви переставив, но плюнув: ну, його, таку роботу нєрвну. Забрав трудову і повернувся додому. Потому шо: говори-не говори — краще місто Бровари!
