Він довідувався новини про перші дні-тижні війни в єдиній у його селі точці, де колись стояла капличка, зруйнована комуністами ще за Хрущова. Саме у цьому намоленому місці відкривалася «чакра» — інтернет-вікно у світ. Його повернення з того благословенного місця щоразу чекали односельці, запраглі новин. І він розповідав, що відбувається в поведеному у ступор світі, в героїчній Україні, їхній області і в терзаному Чернігові, чий канонадний стогін вони чули і чиї жахні рани пожежних заграв бачили зі своєї «сірої зони».
Як журналіст покликаний і вибраний відчував кревну потребу зафіксувати цей вселенський злочин москви від першого кроку окупанта українською землею. І по змозі щоденно ділитися цим новітнім «літописом 
Самовидця» з читачами соцмереж.
Дякую йому, Васелеві Чепурному: це його денники тоді поклали початок рубрики «Грінченко-інформу» «Воєнний щоденник». Чесні нотатки з пекельних днів війни, яку він справедливо назвав Широкою.
Нині цей неоціненний матеріал зібрано у книжку. Василь каже, що лише в його Чернігові за час війни з’явилося 5 книжок на цю тему. Не бачив інших, зате читав Василеву. Читав і ледь не фізично відчував вібрацію кожного слова. Наче ударною хвилею било.
Сьогодні Василь Чепурний спілкувався з нашими грінченківськими журналятами. Говорили про цю унікальну книжку, «повитухою» якої стала соціальна мережа, про відродження хроніки і денників як журналістських жанрів, про передчасність панахид по газетах і про журналістику як прояв «чистої політики».
Валерій Ясиновський
