Ірина Фаріон хайпанула і понеслась. Одразу повилазила купа захисників «вялікого і пєрдучєго» і почали виражати «возмущеніє». І в п’ятисотий раз говорити про «наших парнєй, каториє говорят на рузкє і ваюют». Я не підтримую різкі вислови Іріни Фаріон і образи дійсно достойних людей, просто хочу донести декілька думок стосовно теми.
1. Якщо захищаєш російську мову, бо є російськомовні військовослужбовці і ти не служиш, то таке собі. Іди воюй і використовуй цей аргумент. А не воюєш – дзуськи!
2. А ви думали про україномовних у війську, яким не подобається що деякі їхні побратими, а тим паче їхні командири спілкуються мовою ворога? НІХТО ПРО ЦЕ НЕ ГОВОРИТЬ. Мені наприклад це дуже неприємно, коли чую російською від офіцерів якісь накази або промови про патріотизм, про те, що треба захищати Батьківщину. В мене це викликає дисонанс і не розуміння. По закону в ЗСУ — виключно державна. Звісно, я зазвичай не чіпаю своїх побратимів або вищестоячих офіцерів. Ми заняті, ми воюємо. Проте це мені особисто дуже неприємно.
3. Коли захищаєте російку в мовних скандалах, подивіться хто її захищає поряд з вами і роздуває цю тему. Це такі персонажі як бойко – галіме опзж-е чмо, проросійська підстилка. Чи подобається вам таке сусідство?
4. Є окремі цікаві люди, які говорять щось на кшталт: «От Фаріон таке сказала, тепер не буду на українську переходити, хоча збирався/збиралась» – НЕ ПИ*ДІТЬ, ви і не збирались, а тепер знайшли класне виправдання.
5. В Україні українці МАЮТЬ розмовляти українською – подумайте самі, що за дурість термін «російськомовний українець?» і як він з’явився? Він з’явився насильно, на крові наших дідів і прадідів. Говорити українською – це одна з ліній оборони. Ми не маємо мати з рашкою спільний культурний простір – це смертельно небезпечно. Вважаєш себе українцем – звучи гордо, звучи українською! І коли я кажу «мають» я не кажу що буду когось примушувати, мені скоріше сумно…
6. Силувати я нікого не буду, але я теж маю право, право не розуміти цю мову. В магазинах, ресторанах і повсюди. І часто, коли хтось у сфері послуг говорить до мене російською, я прошу українською і ця людина сприймає це як своє «ущємленіє!» То подумайте хто кого утискає і про державну мову, українську мову. Іншої мови, тим паче рідної мови наших ворогів, що століттями нам несли горе, смерть та страждання нам точно не треба.
P.S.
На фото я з друзями 27.07.2019 у Львові. В цей день я чомусь задумався про питання мови і відчув якесь невдоволення – зі своїми поглядами я ВЖЕ мав говорити українською. І я так чітко усвідомив, що російською в мене нема причин говорити окрім одної… звички! Більше російською я не говорив!
***
Після мого посту у Фейсбук з роздумами стосовно скандалу з Фаріон я просто офігів від тої кількості лайків, коментарів та репостів. Прям блогером себе відчув… Цікавий момент: своїм постом я не задовільнив ні радикальних українізаторів, що плюються отрутою на російськомовних військових, ні захисників російськомовності в Україні, що відкидають будь-які аргументи чому російська це не є ок.
Але особливу увагу звернув на коментарі «подивіться повне відео, а не нарізку». І я подивився! З подивом 
для себе я погодився практично з усіма тезами. Нарізка не відповідає повному відео! Пишу і сам собі дивуююсь, бо Фаріон ніколи мені осоливо не подобалась.
Але Фаріон веде досить логічний ряд і нікого не ображає, не дивлячись на агресивно-істеричну манеру спілкування. Вона говорить про речі, які гризли мене самого, коли я ще був російськомовний. Я не міг собі відповісти на питання – чому я весь такий проукраїнський, що вважає себе українцем, має українське коріння, але спілкуюсь на російській? Невже просто звичка перемагає КУПУ дійсно важливих причин? Адже на той момент я вже чудово знав про сотні років систематичної роботи рашки над знищенням нашої мови, культури, ідентичності. Це заборони, голодомори, розстріли, катування, висилки, різноманітні звірства. Це була робота над знищенням НАС, як українців. Московити завжди давали нам тільки два вибори – або ставайте “рускімі” або помріть….
Що таке “ставати рускім?” — це в першу чергу говорити російською. А це веде до спільного культурного простору і поглинання, розчинення нас в цьому болоті…
І до чого я дійшов з цими всіма роздумами і картаннями? Що іншого варіанту немає – усвідомлюючи все це вище написане, будучи УКРАЇНЦЕМ – немає іншого виходу, як зробити один з чи не найважливіших кроків до недосяжного ідеалу УКРАЇНЦІВ, якими ми МОГЛИ БИ БУТИ, якби відстояли свою державу в давнину і не мали тих комплексів меншовартості поневолених народів.
Цей ідеал недосяжний (як і будь-який ідеал), проте до нього варто прагнути. Сильний і гордий нарід. Для якого слово “громадянин” не пустий звук. Який не голосує по приколу. Який ніколи би не вибирав зрадників, популістів, пофігістів і по красивій обгортці. Нарід не з короткою пам’яттю – який би шанував і пам’ятав своїх героїв. І мав би здоровий імунітет від загарбників, які в різних формах намагаються нав’язати своє – своїх героїв, мову, культуру, “братство”. Який би був згуртований…
Будь-хто з такого народу не зрозумів би що таке “російськомовний українець”, це для нього був би “ерор”. Я, як людина, що говорила російською більшу частину свого життя, НЕ РОЗУМІЮ в чому обурення російськомовних, які вболівають ЗА УКРАЇНУ (бо є ще російськомовна вата – то її думка зрозуміла, вони вороги). Якщо ви ЗА Україну – то ви підтримуєте українізацію, розуміючи все вище написане про мову ворога, але ви хочете не так швидко, без примусу і т.д.
То якщо ви то все підтримуєте, то ви ОДНОДУМЦІ з радикальними українізаторами в усьому, крім ШВИДКОСТІ. Тобто до чого обурення? Ви просто відстаєте в задачі забігу до ідеалу ніколи не колонізованого УКРАЇНЦЯ, ГОСПОДАРЯ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ. Якщо ви не згодні зі швидкістю, то ок – але усвідомте, що ми на одній стороні.
В коментах один мій російськомовний побратим запитав: чи вважаю я його українцем чи ні?! Це складне питання і на нього немає простої відповіді. Якщо ти, брате мій, відкидаєш і не хочеш всього цього зрозуміти мною понаписуваного, якщо все це для тебе пустий звук і твій аргумент «ну і что, я всє равно хачу па-рускі, я так прівик», то, звісно, ти громадянин України, але подумай сам – як ти можеш називати себе українцем не прагнучи до того ідеалу ГОСПОДАРЯ В СВОЇЙ ХАТІ?!
Чого «залупатись», брати мої? Чого навіть не пробувати? Опанувати елементарні речі, чути короткі фрази по радіозв’язку українською, а не мовою ворога, гвалтівника. Що нам заважає? Що нам заважає не тільки воювати, вбивати, вмирати за Україну, а і пришвидшити той забіг до ідеалу, яким ми могли би бути, якби не чуже ярмо і наше чублення між собою?
Весь ПРОУКРАЇНСЬКИЙ ЛЮД, що говорить російською. Вам нема про що воювати з українізаторами, ви на їхній стороні. Просто усвідомте, що російська вам НАФІГ НЕ ПОТРІБНА!!!
P.S.
Російськомовний побратим в мільйон разів мені цінніший, ніж україномовний хлоп десь в ТРО “Мюнхен” (хто знає про що я…). Він просто має зрозуміти, що його російськомовність – це результат того, що з нами зробили… Нас скалічили! Нас понівечили! Але ми вижили і ми зараз шаленими темпами лікуємося від чужих вірусів у наших головах. Не тормозіть цей процес, пришвідшіть його. МИ НА ОДНІЙ СТОРОНІ!
Андрій Гаркуша
