Хто має змогу — сходіть на фільм «Довбуш», бо не скоро щось таке буде профінансоване будь-ким, хоч державою, хоч меценатом. Фільм більше костюмний, ніж історичний та біографічний, але це не недолік, просто я так побачив. Екранізовано не біографію – художньо опрацьовано легенду.
Автори вийшли з ситуації дипломатично: Олекса Довбуш — «примкнувший шепилов» до брата Івана. Той — розбійник та грабіжник, Олекса ж ідейний борець за звільнення Покуття. Нехай так, як насправді — зараз ніхто не знає. Документи вели поляки, тобто, окупаційна влада. Легенди й пісні складав народ, це дорівнює коміксам.
Власна міфологія потрібна. Чи вийшов із Чапаєва Довбуш? Ну, так Чапаєв такий самий міф, тільки російсько-радянський. І вирішувати не мені. Власне, вже вирішив режисер, і тепер кожен глядач, хто в темі, хай робить висновок сам. А хто не в темі і нічого не зна про Чапаєва – теж непогано, не замилене око, чисте сприйняття.
Кіно якісне. Дві години швидко проходять. Більше б таких… Усе ж таки 2016-2019 роки були для нашого кіно аналогом НЕПУ. А якби не ковід, не зміна влади, не масштабна війна…
Андрій Кокотюха
