Ви, звісно, чували слово «філонити». І, певен, заєте, що означає воно «лінитися», «ухилятися від виконання завдання». А звідки це слово взялося, відаєте? А взялося воно на неозорих просторах… сталінського ГУЛАГу, в офіційних табірних формулярах НКВС. І це навіть не слово, а бюрократична абревіатура. Реальне значення якої – «фіктівно ісправляющійся лагєрєй особого назначєнія».
Так от, абревіатура ця вписувалася у справи характеристикою-звинуваченням. І за ним невідступно виписувалася інша мітка в особистій табірній справі: «нєту мєр к ісправлєнію». Рівноцінна смертному вироку.
Це спогади вінницького інтелігента, який загримів у ГУЛАГ за читання книжки… комуніста Джона Ріда «10 днів, що потрясли світ». За хроніку Жовтневого перевороту більшовиків 1917 
року, яку так вихваляв сам Лєнін, і якою нас, студентів-журналістів, забембували як взірцем світової журналістики, літератури і глибокого об’єктивного аналізу «великої жовтневої соціалістичної революції», — цю хроніку, виявляється, у 30-ті роки вилучали з радянських бібліотек, бо бачте-но автор, американський комуніст, не догледів геніального стратега і тактика революції Іосіфа Сталіна.
Іван Хмельницький оприлюднив свої спогади у Чикаго 1951 року. Окрім гулагівських жахіть, описує автор як самовидець побачене в 1943 році, коли під егідою Міжнародного червоного хреста у Вінниці розкопали десятки масових поховань жертв сталінських репресій. Селян, робітників, наукову, технічну, мистецьку інтелігенцію, священників, студентів, замордованих нелюдами з обласного управління НКВС під орудою катюги Соколінського.
Є в цій книжці судово-медичний протокол і висновки провідних судмедекспертів з 10-ти європейських країн, які проводили розтини. Од цих описів волосся стає дибки. Моторошно перегукуються вони з описами масакри, що чинять тепер на окупованих територіях України нащадки отих садистів-соколінських, путінські харцизяки.
«Опінія культурних народів всього світу, коли не хоче загибелі цивілізації,.. мусить вимагати для злочинців, що заховалися в Кремлі, нового Нюренбергу». Написано 70 років тому. Про давнє лихо — а наче про сьогочасне.
Валерій Ясиновський
