Всі притомні люди засуджують і обговорюють випадок з тією ватною паскудою з 4-ї гімназії м. Одеси, яка образила україномовну дівчинку. Ну, то скажу і я. Дослухати запис до кінця виявилося непросто. Моя психіка в таких випадках схильна до вибухів… Це, звісно ж, ніякий не педагог, а психічно хвора істота, від якої тхне мерзенним «совком». Таких мало просто звільняти…
Але насправді проблема далеко не в конкретній ватній персоні, і не в так званих «окремих антиукраїнськи налаштованих педагогах», а в тому, що ось таких персонажів, яким взагалі не можна працювати в системі освіти, у нас дуже багато. Поводячись подібним чином і отримуючи відсіч, вони часто навіть не зовсім розуміють, за що їх засуджують…
В них «герметична» совкова свідомість, яка унеможливлює розуміння існування повноцінної української держави з державною, домінуючою в публічному просторі, українською мовою! Вони живуть у світі, де все українське — третьосортне і загалом зайве.
На жаль, їх в одеських (і не тільки одеських) школах так багато, що думати про звільнення всіх поки що не доводиться. Єдиний доступний нам спосіб впливу на ватних учителів — максимальний розголос якомога більшої кількості подібних витівок у їх виконанні. Вони мають розуміти, що за прояви українофобії карають, боятися цього покарання і попускатись! Поки що так…
Не має бути остраху щодо «псування стосунків», «потенційної шкоди для дитини»… Зрештою, нема нічого гіршого, ніж терпіти приниження з боку ворогів… Є прояви українофобії — фіксація і розголос! Так, це не сподобається керівництву навчального закладу, іншим вчителям, іншим батькам, але якщо ми хочемо реально змінювати простір довкола себе, робити Україну справді українською, то постійно оглядатися на вату і пристосуванців точно не можна!
Або ми — їх, або вони — нас!
Сергій Бригар
