25 липня 1687 року Івана Мазепу обрали на Коломаку гетьманом… У 2017 році я був у Харкові на науковій конференції з приводу цієї ювілейної дати, виступав там з доповіддю. Саме тоді був посвячений у деталі дискусії про місце обрання володаря булави. Полтавські історики «перетягували» це місце собі. Харківські дослідники висловили свої аргументи на користь їхнього райцентру Коломаку…
Того ж року там був відкритий зусиллями громадськості, влади великий монумент гетьманові Івану Мазепі. Я, власне, й не думав аж дуже заглиблюватись у цю тему: адже Коломацька рада цікава багатьма подіями, інтригами.
Пишучи нову книгу, я увесь цей «коломацький» матеріал уклав у 5 розділів… Проте, ознайомившись з роботами полтавських, харківських, коломацьких, чутівських дослідників, вирішив все-таки і самому розібратись: а справді, де ж вона була, та рада? Річка Коломак протікає у багатьох місцевостях…
Літописець Самійло Величко зробив істотне уточнення: написав, що козаки обирали біля Буцього броду… Де ж він був? Твердження про те, що коломацька рада відбулася у Чутове чи Коломаку не зовсім коректні. Першого населеного пункту в той час ще не було взагалі, а інший вважався невеличким прикордонним форпостом Охтирського полку (у ньому переважали переселенці з Правобережжя України, однак населений пункт не підлягав юрисдикції Гетьманщини).
Брід Буцького отримав свою назву від полтавських старшин Буцьких. Вивчаючи їхні купчі (а там відмічені всі долинки, урочища, назви яких залишилися до сьогодні!), щоденник Патріка Гордона, я дійшов висновку, що брід має десь бути на околиці Чутового.
Важливим джерелом із визначення місця Коломацької ради є щоденник П. Гордона, який у своїх нотатках записував пройдені відстані у милях та возових верстах («тележная» верста становила 1000 сажнів — 2133,6 м). Проаналізувавши їхнє співвідношення, прийшов до висновку, що генерал вимірював шляхи польськими милями (1 миля=8534 м). Він зазначив, що військо, дійшовши до лівого берега річки Коломак, стало на нічліг за 4 милі (35 км) від Полтави…
Дуже дякую директору Чутівського краєзнавчого музею Галині Бафталовській, співробітнику музею Андрію Шутю, які допомогли консультаціями та позначеннями на карті традиційного місця переправи козаків. «Брід Буцького –досить мілке (по кісточки людині), особливо у кінці липня, місце на річці Коломаку. Протяжність броду по течії – близько 25 метрів. За останні 10 років брід заріс очеретом», – це рядки з розлогого листа керівника музею.
Вивчаючи щоденник П. Гордона, документацію І. Мазепи, П. Полуботка, я був вражений ще одним відкриттям: виявляється, тут, на луках біля Чутового, традиційно козаки збиралися у походи, проводили ради, а далі йшли на виправу звичним шляхом на Орчик, Оріль…
[Оскільки дискутанти, які оспорюють «чутівську» версію, думаю, будуть збентежені цим повідомленням і почнуть його спростовувати, до вищезгаданого додам: постараюся дати повну версію своїх аргументів у журналі «Сіверянський літопис»]
На карті: місце Буцького броду позначене стрілкою.
P.S.
Щодо пам’ятника І. Мазепи в Коломаку…
Я вважаю, що Харківська область правильно зробила, обравши для встановлення саме це місце. Адже воно реально було з усіх населених пунктів найближче до місця проведення Коломацької ради. Узагалі, полки товклися не на якомусь клаптику лугу, а займали на ночівлю, на табори для очікування підходу інших підрозділів велику територію між сучасними містечками Чутове та Коломак. Адже коням треба був водопій, трава… А для цього треба був великий простір для розміщення 40-50 тисяч козаків і десь такої ж кількості коней, волів (враховуючи те, що на возах перевозили провіант та інші запаси).
Сергій Павленко
