Дорога Ліно Василівно, дозвольте Вас дорогою називати. На біржі українських літераторів Ваше золоте котирування на недосяжній для загалу висоті. Мене, і не тільки мене, непокоїть, де зараз Ваша Маруся Чурай? Скоро мине десять років, як воює наша рідна країна. То де ж улюблена українцями, ще більше українками, героїня Вашої поеми, чи жива, а чи мертва?
Ні, ще раз ні! Не може Маруся Чурай кудись зачаїтися, мовчати як переполохана міщанка. А Ви, дорога Ліна Василівна, своїм незрозумілим мовчанням уярмлюєте наші душі, жодним словом не обмовилися про героїчну, сподіваюся, долю Вашої улюбленеці. Що примушує Вас поводити себе тихо, ні слова поетичного, нехай публіцистичного про війну? Невже й досі маєте вплив того хвостика, що ходив за Вами у шістдесятих, намагаючись бути схожим.
Іван Дзюба полегшено зітхнув і упокоївся. Нічого необачно не ляпнув. Ви уявляєте, Ліно Василівно, як сутужно було мовчати уродженцю Донеччини усі ці роки, коли вже ріки української крові почали виходити з берегів. Ваш вірний санчопанса мовчав про війну, певно, щоб по-глупоті не зронити слово поважного академіка не так, як слід, і не про тих, кого треба… Давно, ой, як давно Ваш хвостик у 60-х роках перейшов на службу до своєї кмітливої дружини. Правильний вибір, аби чого знов не трапилося. Проте Ви, Ліна Василівна, ніколи не були залежні, навпаки, вільні – для нас, Ваших обожнювачів безперечним взірцем. Не кажу – шанувальникам – бо слівце перетворилося у інструмент недорікуватих та недоумкуватих лакуз, малорослих, тобто, нікчемних.
Ліно Василівно, будь-ласка, відкрийте таємницю! Не обов`язково у віршованій формі, нехай прозою. Де нині Маруся Чурай? Чи разом з нашими воїнами у шанцях прикипіла до кулемета? Косить, як лободу на полі, ворогів. А, може, Маруся Чурай саме та втаємничена снайперка, що веде лік другій сотні, незабаром покладе трьохсотого. До Вас, дорога Ліно Василівно, прохання від… важко визначити кількість Ваших вірних обожнювачів – прохання, відкрийте для нас таємницю, на які фронти Ви благословили Марусю Чурай?
Може, вона волонтер, або медик – рятує поранених? Хто, або що заважає Вам повідати нам про долю Вашої героїні, такої доленосної на Вашім шляху до Олімпу Слави? Немає у Вас, як у Івана Дзюби, сімейного цензора, лише у присутності своєї дружини цей Герой України мав від свого, Гіменеєм дарованого начальства -дозвіл відкривати учьоного рота перед журналістами. А Ви вільні від наглядових функцій будь-кого. То чому ж мовчите, не скажете нам усім гірку чи солодку правду?
Відкрию Вам, Ліно Василівно, ексклюзивну новину. Так би мовити, між нами журналістами, сорока принесла на хвості. Розглядається і вже близьке до позитивного рішення – до почесного звання Герой України додавати чималі преміальні. Як це робиться при присуджені Шевченківської Премії, яку Ви вже отримали. То ж не доведеться Вам, вельмишановна Ліна Василівна, вдруге відмовлятися від присудження геройського звання, знову назвавши бідну сироту дешевою «біжутерією». Тепер вже буде доцільно, розумно, практично стати Героєм України авторці поеми «Маруся Чурай».
Наостанок, високошляхетна Ліна Василівна, прийміть пораду. Завчасно подбайте про художнє й авторське рішення при виготовлені меморіальної дошки, яку муніципалітет, керований чемпіоном по боксу, встановить на фасаді Вашого будинку. До прикладу, Лесь Танюк завчасно, навіть задовго до квантового переходу у потойбіччя підібрав талановитого скульптора, який виготовив гіпсовий зразок майбутнього меморіального Танюкового бюста.
Справа в тому, що кишеньковий скульптор чемпіона світу по боксу – саме йому доручаються столичні замовлення – виготовив об`єднану меморіальну дошку, на якій обліко моралє двох однояйцевих близнюків – Іван Світличний та Василь Стус на дошці, як викапані брати. При цьому жоден з них не схожий на оригінал. Можете у страшному сні уявити свою схожість на меморіальній дошці авторства кишенькового скульптора мера Кличка – на Вашу сусідку, наприклад, поверхом вище. Не хвилюйтеся! Є вихід, нехай Ваша Оксана підшукає в Італії скульптора – нащадка Мікеланджело. Вони там усі талановиті, до того ж чемпіони по боксу там не спеціалісти з усіх питань, як у нас.
От і все! Дякую Вам, дорога Ліна Василівна, що вислухали мене. Обов`язково розвійте сумніви щодо Марусі Чурай. Мовчання – золото, проте трапляється з неприємним запахом.
Георгій Бурсов
2023 р., 1 липня
