Мжичка сіялась, холод сікався, а я вибрався, каже одна моя подруга-вчителька: як чорт на утрєннік. Тобто руки були голі. І вже взялись сиротами від холоду. Стою на зупинці, жду громадської карети…
Проходить старша жінка з велосипедом, який править їй за третю ногу.
— А шо, вже Крим визволили?! — запитує мене.
Я трохи розгублено:
— Та ну!!! Я вранці новини дивився…
Вона:
— Яке «та ну!» Я ж бачу, як ви одіті!
Вона пішла, а я ще довго стояв і посміхався…
Василь Чепурний
