От коли варто святкувати Поезію, її торжество! Сьогодні, у День Максима і Ліни. Максимові Рильському — 125 років з дня народження, Ліні Костенко — 90, дай, Боже, здоров’я. Це велика благодать історії й Долі, це благий духовний знак України, що вони з’явилися на світ в один день.
«Коли слова для тебе — грище,
Звукосполучення нове, —
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве», — застерігає Максим.
«Ковбані слів отруйні для пиття», — підхоплює Ліна. Уплітаючи у пишний сніп іще налитий колосок мудрості:
«Але поет природний, як природа.
Од фальші в нього слово заболить».
ТАК НАМ СУДИЛОСЬ. В ПЕКЛІ НАШИХ ДОЛЬ
НЕ ЗНАЄШ САМ — ТИ БРАНЕЦЬ ЧИ ОБРАНЕЦЬ.
Вони оба природні як Україна. І нуртівливі, повносилі, животворні, як Весна.
ХТО ЗНА, ЧИ ВСЛАВЛЮСЬ Я ДІЛАМИ ГОЛОСНИМИ,
ЧИ БЛИСКАВИЦЕЮ ПРОРІЖУ ДАЛЕЧ ЛІТ, —
ТА ЛЮБО ВІРИТИ, ЩО ЗНОВ ЗЕМЛЯ ЦВІСТИМЕ,
І НОВИЙ ПЛІД ЗАЧНЕ, І ВРОДИТЬ НОВИЙ ПЛІД!
Їхньою Поезією зцілюємось, повнимося, наливаємося життьовими соками. Їхнім гартованим Словом рятуємося і боронимо себе.
Валерій Ясиновський
P.S.
«(…) Книги – чудова зброя проти забаганок і хвилювань старости. Хороші книжки створені для тих, хто юний душею» (Ісаак Пасі. Літературно-філософські етюди. 1969)
Нині ці міркування присвячую Максимові Рильському та Ліні Костенко. Такі різні і такі близькі у Слові. Велично-драматичне їхнє Служіння. І Всерозуміння – приречено-бунтівне.
Євген Баран
