Як професіонал, кого Сцена примагнітила ще з дитинства, можу стверджувати, що ТЕАТР — ЦЕ МУКА… ЗАРАДИ РАДОСТІ. І лише так!
Я жодного разу не мав відчуття, що мій вихід на сцену — це якась робота. Це що завгодно: Служіння, Молитва, Любов, але НІКОЛИ не робота.
Глядач справді може мати подивування від твого ремесла, від твоєї техніки, але то все дрібнота. Найбільша цінність і навіть велич театру полягає в тому, що ми летимо в ці храми на крилах надії, аби отримати найцінніше — ЩИРІ ЕМОЦІЇ.
А ті святі емоції виникають аж ніяк не від «роботи», а лише від Божої іскри, яка трансформується в душі виконавця і засіває добрим зерном відкриті серця глядачів.
Добрі колеги і щирі глядачі, я вам в любові низенько вклоняюсь.
ВАШІ АПЛОДИСМЕНТИ!!!
P.S.
А ще вам зізнаюсь (сьогодні можна), що зараз оце написав, прочитав і на очах чомусь забриніла сльоза!
Сергій Файфура
