Культура

До чого призводить форма без сюжету

«Яд толстовської «правди» подіяв на роман передовсім, як на певну органічну цілісність, як на певну літературну форму. Він (Толстой) почав її систематично умертвляти. Розрихлений, у стані розкладу, зміст його безсило розпливається в «роман без героя», «роман-поток». Врешті розпухає він у слизьку потвору Джойсового «Улісса». Перший наслідок толстоєвщини – Пруст».

Це написано 1936 року українцем Євгеном Маланюком.

Я не знавець літератури і творчості цього автора. Може, це мій недолік. Навіть напевне. Але Маланюк теж не знав, що 1970 року народжуся я. Той, чиї думки й висновки про Джойса суголосні з його висновками.

Маланюк робить фахові, аналітичні висновки. Я — інтуїтивні, світоглядні. І ось український письменик ще бог зна коли знайшов те, чого мені бракувало. Джойс і Пруст — породження російської пропаганди. Це Росія активно імпортувала Толстого і Достоєвського (стаття Маланюка називається «Толстоєвський») в західний світ як щось велике, неповторне, варте ідейного та ідеологічного наслідування.

Результат: посконне російське занудство, самокопання, які звелися до форми без сюжету, форми як чогось самодостатнього. Форму творити дуже просто.

А українці — чемпіони з пошуку простих шляхів кудись. Обрали Зеленського як політика. Беруть за основу Джойса як вершину світового письменства. А в основі того й іншого — русский мир. Безглуздий та нещадний. Отже, Джойс = русский мир. Нарешті!

Андрій Кокотюха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.