Культура

ДТП, якій 124 роки…

Осіннього дня, 29 вересня 1898 року,о якій годині невідомо, сталася жахлива подія. Козачка села Рябух Ксенія Андріївна Приходько, 25-ти років, була «раздавлена машиной на линіи около дороги». Поховали її тільки через три дні 2 жовтня. «Совершал погребеніе» священник Василь Андрієвський з псаломщиком Стефаном Пучковським на загальному кладовищі. Так записано в метричній книзі Петро-Павлівської церкви села Рябухи Дмитрівської волості Конотопського повіту.

Як відомо: «Первым автовладельцем в России был издатель «Одесского листка» Василий Навроцкий, который в 1891 году привез в родной город французскую машину марки «Панар-Левассор». Перший автомобіль у Петербурзі з’явився аж у 1895 році, у згадуваному селі Рябухах — в 1898, а в Москві — у 1899 році! Через рік, завважте, після появи у Рябухах. Супер!

У Києві 30 червня 1897 року газета «Киевлянин» надрукувала коротку замітку під заголовком «Саморушний екіпаж». Ось повний текст (мовою оригіналу): «Третьего дня большую сенсацию произвело на Подоле появление изящного экипажа, бойко катившего по улицам без лошадей. Экипаж приводился в движение скрытым в нем керосиновым двигателем. В этом оригинальном экипаже катались три пассажира. Это первый в Киеве самодвижущийся экипаж».

Де взялося те авто в наших нетрях через рік після появи у Києві і кому належало, якої марки — поки невідомо. На той час це була велика рідкість. Це, мабуть, була б така ж сенсація, якби за футбольну команду села Дмитрівки у чемпіонаті району проти ФК Гайворон приїхав би грати Рональдо, а за Дмитрівку — Мессі.

Є великі сумніви, що тогочасне авто могло б доїхати з Київа до Рябух своїм ходом, враховуючи на відстань зо чверть тисячі кілометрів, тогочасний технічний стан авто, відсутність нормальних доріг (а програма «великого будівництва» була тільки мрією). Скоріш за все прибуло це авто за допомогою паровоза і залізничного сполучення на станцію Рубанка, рух якою був відкритий 1874 року, через станцію Бахмач. Вивантажено з вагону чи платформи під тихий шепіт здивування пасажирів і гостей вокзалу. Подія мабуть була більш значимою, ніж встановлення «Spece X» на стартовий майданчик. Ну, а потім поїхали в Рябухи, пускаючи дим, гуркочучи та бібікаючи на зівак. Думаю, люди з переляку хрестилися, діти плакали, корови ревли, у коней тремтіли ноги, а собаки після гавкали ще години зо дві.

Питання: хто їхав і до кого їхав?
На той час село Рябухи було досить популярним місцем. Де зараз розташовані хутір Березовиця, села Петькове, Степанівське і до самих Рябух, як свідчить карта 1914 року, були маєтки Івана Олександровича Потоцького, Григорія Васильовича Демченка, Ігнатьєвих, Борсуків, Федоровичей, Сологубів, Миколи Миколайовича Забіли, Гоувальд, Котлярових, Демчинського, Полетики, князя Тенишева. Такий собі Буковель місцевого значення.

У метричних книгах Петро-Павлівської церкви села Рябух зафіксовано перебування, починаючи з 1895 року таких осіб: «Дворянка села Рябух Фелиція Викторовна Потоцкая римско–католического вероисповедания», «Ординарный профессор Нежинского Историко-филологического Института Князя Безбородька Сергій Николаевич Жданов», «Дворянин Захарій Иванов Архангельскій», «Штабс капитан 187–го пехотного Роменского полку Князь Тенишев Сергей Николаевич и княгиня Антонина Александрова Тенишева », «Дворянин Каземир Людвигович Ванцевич», «Студент Киевского Университета Св. Владіміра Василій Василіевич Карачевскій–Волк, (1873—1920) — историк, публицист, политический деятель, депутат Государственной думы II созыва от Черниговской губернии»…

Таке враження, що на той час Рябухи були «Райським куточком». Відомо, що серед заможних киян, Рябухи котувалися як літнє місце відпочинку, вони тут мали дачі. Вибачте за слово, але «пертися» до Рябух за 250 кілометрів який сенс? Чи й не Ніцца? Таких місць біля Києва теж немало. Але ж їхали, і це тільки частковий список «гостей». В тому і загадка. Можливо, панство їхало сюди «на води», як у Карлові Вари, попити джерельної води зі Степановського джерела, зараз майже невідомого, біля однойменного села?

Невідомо, на кого записано в «технічному паспорті» те авто і скільки «проміле» було у водія, чи мав він «свідоцтво на керування»… Можливо десь є інформація скільки автівок було у Києві на 1898 рік і кому вони належали. Щось не віриться, що місцеве панство могло собі дозволити такий «квадроцикл».

Як Оксана Андріївна потрапила під колеса, чи з переляку, чи водій сам злякався, чи ще щось? У ті часи, коли людина вмирала чи гинула раптово, був запис у метриках «По отношенію Станового Пристава погребен от __ сентября 1898 года за № ____». Тут не має такого запису. Є підозра, що комусь так було потрібно. Тобто перше ДТП і те за участі тогочасного «мажора».

Як там не було, людина загинула. Царство Небесне Оксані Андріївні Приходько, козачці села Рябух, яка загинула в розквіті сил, у 25 років. Вдалося знайти, що дівоче прізвище її — Лепка, батько її був псаломщиком Рябуської церкви, чоловіка звали Василь Олексійович Приходько 1871 р.н.

Першою офіційно зареєстрованою ДТП на території Російської Імперії була автопригода у 1901 році в Гурзуфі. Підданий Австро-Угорщини інженер Геза Ковач з’явився на саморобному авто в Одесі. 19 вересня на паромі прибув до Севастополя. В той же день біля Гурзуфу його авто злякало коняку з возом, яка врізалася в другий віз з конякою, щось перевернулося, версії відрізняються. На щастя всі залишилися цілі і неушкоджені, відбулися переляком. Мировий суддя виніс вирок і перший штраф в розмірі 120 рублів. Це трапилося через три роки після загибелі козачки Приходько.

Виходить сумна статистика ДТП на теренах Російської імперії була відкрита у Рябухах…

Сергій Балашов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.