Люблю сердитих читачів.
Ось озвався такий: «Вас читають, а ви пописуєте у Фесбуці різні дурнички. Чекаю від вас щось злободенне, суспільно значуще, відгук про важливу подію»…
Каюся і даю відгук.
Уночі раптово надбіг дощ.
Він спочатку лепетав, як мала дитина, потім плямкав, як беззубий дідо, потім клекотів птахом, потім шумів, шелестів, лящав у листі, потім охляло пищав, а тоді тихо сюрчав, вичахаючи в прибитій траві…
А дехто думає, що тільки день нам дає злободенне.
А сердитому читачеві хочеться сказати: можна бути в полоні високих думок і, відпочиваючи від них, говорити «дурнички».
Якщо це дурнички…
Мирослав Дочинець
