Культура

Дурнички

Люблю сердитих читачів.
Ось озвався такий: «Вас читають, а ви пописуєте у Фесбуці різні дурнички. Чекаю від вас щось злободенне, суспільно значуще, відгук про важливу подію»…

Каюся і даю відгук.

Уночі раптово надбіг дощ.
Він спочатку лепетав, як мала дитина, потім плямкав, як беззубий дідо, потім клекотів птахом, потім шумів, шелестів, лящав у листі, потім охляло пищав, а тоді тихо сюрчав, вичахаючи в прибитій траві…
А дехто думає, що тільки день нам дає злободенне.

А сердитому читачеві хочеться сказати: можна бути в полоні високих думок і, відпочиваючи від них, говорити «дурнички».
Якщо це дурнички…

Мирослав Дочинець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *