Щоб зрозуміти феномен Пушкіна в руцкій культурі, слід адекватно оцінювати обставини його появи. Перш за все потрібно пам’ятати, що в той час руцкого язика в аристократичному суспільстві, до якого належав Пушкін, не існувало взагалі. Всі без винятку розмовляли французькою. Далі врахуйте, що Пушкін таки справді був негром. Його діда ще в дитинстві по приколу привезли і подарували Петру І, який знову-таки по приколу цього малого негрика охрестив і зробив дворянином.
Саша успадкував від предків виразні негроїдні риси, колір шкіри і схильність до бл#дства та алкоголізму.
І от уявіть, що в франкомовному петербурзькому бомонді з’являється негр, який бухає, волочиться за жінками та починає перекладати забороненого Байрона мужицькою мовою. На нього всі дивилися як на блазня або, скажімо, експонат цирку уродів. Але ображати його не сміли, бо Саша, як і його дід, віддано лизав дупу царя і користувався патологічною любов’ю самодержця до різних збочень.
Зрештою, все Сашине життя мало відрізнялося і від сучасних типажів його раси — він зловживав вєщєствами, писав х#йовий реп і загинув у перестрілці. Тому цей фейковий геній неминуче мав стати ідолом такої ж фейкової російської «культури».
Не ясно лише, який стосунок він має до України, що в нас мали стояти йому сотні пам’ятників.
Олексій Бик
