Культура

Гімнотворців багато. Гімн – один!

Дьордію Мазурашу не сидиться. Він вже «кує» перемогу, пропонуючи Верховній Раді поміняти слова Гімну України. Я все розумію. Але не ватнику Дьрдію торкатися нашого Славня своїми липкими ручками. І для чого це тепер? На щось більш законодавчо суттєве Дьордію, очевидно, не вистачає клепки… Отже, у Раду внесли законопроєкт про зміну в тексті державного гімну України. У Верховній Раді зареєстровано законопроект 7162-1 авторства Івана Юнакова та Георгія Мазурашу.

«Виклики, з якими стикнулась Україна починаючи з 24 лютого 2022 року, є прямим посяганням на її незалежність, суверенітет та існування як держави в цілому. Перемога у війні за своє існування та продемонстрована здатність до відстоювання своєї державності та суверенних територій призвела до необхідності внесення змін Державного Гімну України, наповнення його новим змістом та характером», — пишуть автори законопроекту у пояснювальній записці.

На противагу затвердженому тексту авторства Павла Чубинського нардеп Мазурашу пропонує наступну редакцію:

Процвітає України, її слава й воля!
Вже нам, браття українці, усміхнулась доля!
Гинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу й тіло ми зміцнили за нашу свободу,
Бо віками ми є браття козацького роду!

Чорне море нам сміється, дід Дніпро радіє
Бо у нашій Україні доленька квітніє!
А завзята праця щира всіх нас об’єднає
Пісня волі в Україні гучніше лунає!

Приспів:
Душу й тіло ми зміцнили за нашу свободу,
Бо віками ми є браття козацького роду!

Сергій Зарайський

… Два героїчні депутати — Юнаков і Мазураш — внесли до ВР Закопроект про зміни в Державному Гімні України. «Геніальна ідея». На мою думку, її обгрунтування, якщо це можна так назвати, не витримує жодної критики — ані історичної, ані суспільної, ані літературної. Бо Гімн України — це більше, ніж просто слова і музика, більше, ніж звичайний художній твір малої форми, або більше, ніж офіційний аудіотрек для країни.

Гімн України — історичний артефакт, сакральний Наріжний камінь, своєрідний фундамент, на якому тримається вся будівля з назвою Україна. Зруйнувавши фундамент, ми можемо втратити саму споруду — це має бути зрозуміло пану Юнакову, архітектору за освітою. Гімн України — це Національна святиня, в якій, як у краплині води, відображені важкі століття української боротьби за Незалежність України.

Гімн України — це сучасна молитва для українців усіх поколінь. Це як «Отче наш» для будь-якого християнина. Послухайте, як виспівують його маленькі діти — лише у черствої людини на очі не навернуться сльози… Гімн України — це не музичний джингл для якогось телеканалу чи радіостанції, котрі задумали зробити ребрендинг, аби залучити якомога більшу цільову аудиторію.

Для зміни Гімну потрібен, як мінімум загальнодержавний референдум із суспільним обговоренням, із залученням фахових людей і знакових для країни поетів. Зміна Гімну — це фундаментальна подія, яка несе за собою зміни в генетичному коді нації. І навіть якщо ці наміри щодо зміни мають благородні мотиви — це усе значно складніше, аніж просто накачати м’язи і назватися богатирем. Бо до м’язів потрібен дух. Це я звертаюся на мові, зрозумілій депутату Мазурашу…

Хотілося б дізнатися, як взагалі у вас, шановні, виникла подібна «версія» державного Гімну? Що вас так збадьорило, що ви вже побачили такі грандіозні і остаточні перемоги нашого воїнства, що вирішили потрапити в тренд і заодно увіковічнити в історії України свої прізвища? Ви хоча б, аби не осоромитися на весь загал, показали свій шедевр якомусь учителю української мови і літератури, аби він прочитав і поставив свою оцінку.

Тож, якщо ви не проти, пройдемося по тексту.
Перша ж фраза — сміхотворна. «Процвітає України і слава і воля»… Це де вона процвітає, у ваших ілюзіях? За якими параметрами вона процвітає – економічними, соціальними? Може, фінансовими? Не поспішайте, панове, а то зурочите — вся драматична боротьба ще попереду! Те ж саме стосується рядка «вже нам, браття українці, усміхнулась доля». Спиніться! Ще не усміхнулася, а лише зітерла з обличчя гримасу завданого нам болю… Але йдемо далі.
Перший рядок рефрену: «Душу й тіло ми зміцнили за нашу свободу…» Повна неоковирність і відсутність логіки. Не можна так сказати: ми зміцнили за нашу свободу. Бо це мовний абсурд, панове. Українці так не говорять!

Особливої уваги заслуговують чотири рядки:
«Чорне море нам сміється, дід Дніпро радіє,
Бо у нашій Україні доленька квітніє!»

Хлопці, що ви пили чи курили, не знаю. І чому вам, а не до вас так сміється, а не усміхається Чорне море. І з якого такого переляку Дніпро став дідом?! Він що, російський Дід Мороз?! Ви, хлопці, напевно, до цього нетверезі частівки писали — і випадково замахнулися на Гімн України?! А що це у вас за доленька, яка квітніє. Це що за неологізм такий?! Навіть якби написали пітніє — було би хоч граматично правильно! Що це, бл… за «високая художественная самодеятельность»!

Я усе ще не вірю в те, що таке вібувається з моєю Україною, де творили Шевченко і Франко, Леся Українка і Стус, де творять досі Дмитро Павличко і Ліна Костенко. Не вірю, що в один момент Україна стала країною малограмотних і недовчених людей, які дорвалися до влади, до телеефірів, потіснивши багатьох професіоналів. Країною, в якій більше не цінують фахівців у жодній з галузей — і тому вони змушені шукати долі в інших землях. Країною, в якій поки що немає цензури, але будь-яка критична чи твереза думка натикається на обструкцію, на кшалт «це не на часі! У нас іде війна!»

Так, трясця вашій матері, війна! І не тільки за нашу землю, а й за нашу мову і справжню культуру. І якщо комусь останні дві речі здаються несуттєвими, то я хочу запитати вас словами Уінстона Черчиллля: «А за що ж ми тоді воюємо???!!!»

Анатолій Матвійчук

P.S.
2 квітня у вечірньому Зверненні до українського народу Президент України ініціаторів змін до тексту Гімну назвав дурнями і порадив їм взяти до рук зброю та піти захищати Батьківщину…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.