Стояла перед вікном і розмовляла по телефону з донькою. Несподівано на черешню прилетів здоровенний птах, сів на гілку й дивиться у вікно. Між нами не більше двох метрів. Я такого птаха не бачила у своєму саду. Спочатку здалося, що то велика сова. Аж ні. Сірий живіт, ніби сіра курка, тільки замість сіризни коричневий колір. І голова…
Птах дивився прямо у вікно, і я нарешті зрозуміла, що то коршун. Я ж його бачила тільки в небі, а ось так близько – ніколи.
Цілий день було чомусь моторошно.
А тут ще й донька прихворіла, і в мене самої температура. І вже кілька тижнів не озивається телефон старшого онука – поїхав на заробітки. Тривожно!
І от сьогодні читаю, що Комітет з присудження Національної премії ім. Т.Г. Шевченка оголосив короткий список номінантів, що пройшли до третього туру. Мого роману «Тобі скажу» в тому списку нема…
Але, не повірите, я видихнула з полегкістю. Слава Богу. Нехай це буде найбільше горе у моєму житті. Трохи гірко, але не смертельно. Просто в черговий раз спустилася з небес на землю, у свою справжність. Ще раніше Український інститут книги відмовив у закупівлі для бібліотек мого історичного роману. А ще раніше… Не буду перераховувати, бо враження таке, ніби я вчинила злочин, а не роман написала.
Моїм справжнім друзям, хто за мене вболівав і підтримував, хочу щиро подякувати. Аби присмачити цю гірчинку, скажу «по секрету», що працюю над новим романом, і вже «перевалило» на другу частину. Жаль лише одного, що така постійна важка праця так і не дає змоги вирватися з бідності. Це ще одна справжність українського письменника.
А до третього туру вийшли гарні автори. Шкода, що не всі переможуть. «Література»: Олена Герасим’юк, книга поезій «Тюремна пісня»; Оксана Луцишина, роман «Іван і Феба»; Василь Махно, роман «Вічний календар»; Володимир Рафєєнко, роман «Мондегрін (пісні про смерть і любов)».
Валентина Мастєрова
P.S.
Слава ловила тебе, Валюшо, і не впіймала. Радій. Значить ще будемо жити. В Україні по-справжньому шанують тільки мертвих. Будьмо довго! Обнімаю!
Василь Трубай
